ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "17" вересня 2010 р.                                                      Справа № 2а-2784/10/0970

 м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі  Короташ О.Б.

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кос Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом:  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,  АДРЕСА_1      

до відповідача:  Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі,  вул. Грушевського, 18,м. Долина,Долинський район, Івано-Франківська область,77503

про скасування рішень від 15 березня 2010 року з №392 по №439 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.,-  

                                                              ВСТАНОВИВ:

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі –позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі (надалі –відповідач) про скасування рішень від 15.03.2010 року з №392 по №439 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із актом повторної перевірки від 08.09.2008р. за №94 відповідачем було встановлено порушення термінів сплати страхових внесків за період з 2005 по 2008 роки, внаслідок чого позивачу було направлено вимогу в сумі 8797,04грн., за наслідками узгодження якої, сформовані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками від 14.05.2009р. за №№3639-3701 та від 10.11.2009р.за №№5440-5507, відповідними рішеннями Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 10.08.2010р. за №4358/06 та від 21.12.2009р. за №6801/06 були скасовані. А нові рішення від 15.03.2010р. за №№ 392-439 за аналогічні періоди на загальну суму 4544,51грн., винесені з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також встановлених ст.250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій, тому підлягають скасуванню.

Позивач, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що оскаржувані рішення прийняті згідно вимог чинного законодавства, а виявлені факти несвоєчасної сплати страхових внесків, на момент повторної перевірки мали місце внаслідок помилкового зарахування відповідачем на особовий рахунок позивача коштів, які належали іншим платникам та які позивач, фактично не сплачував. Крім того, з посиланням на положення п.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вказала, що строк позовної давності щодо стягнення недоїмки пені та штрафів не застосовується. Зазначила, що у відповідності до вимог ст. 5 вищевказаного Закону, дія інших нормативно-правових актів на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить. А також зазначила, що позивачем пропущений встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду, а тому відповідно до ст.100 КАС України є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем 15.03.2010 року прийнято оскаржувані рішення за № 392 (винесене за період з 21.02.2005 року по 10.03.2005 року), за № 393 (винесене за період з 20.09.2005 року по 19.10.2005 року), за № 394 (винесене за період з 20.09.2005 року по 28.10.2005 року), за № 395 (винесене за період з 20.10.2005 року по 28.10.2005 року), за № 396 (винесене за період з 20.10.2005 року по 18.11.2005 року), за № 397 (винесене за період з 21.11.2005 року по 19.12.2005 року), за № 398 (винесене за період з 20.12.2005 року по 17.01.2006 року), за № 399 (винесене за період з 20.01.2006 року по 16.02.2006 року), за № 400 (винесене за період з 20.02.2006 року по 20.03.2006 року), за № 401 (винесене за період з 20.04.2006 року по 28.04.2006 року), за № 402 (винесене за період з 20.09.2006 року по 16.10.2006 року), за № 403 (винесене за період з 20.10.2006 року по 15.11.2006 року), за № 404 (винесене за період з 20.10.2006 року по 20.11.2006 року), за № 405 (винесене за період з 20.11.2006 року по 15.12.2006 року), за № 406 (винесене за період з 20.12.2006 року по 12.01.2007 року), за № 407 (винесене за період з 22.01.2007 року по 12.03.2007 року), за № 408 (винесене за період з 20.02.2007 року по 12.03.2007 року), за № 409 (винесене за період з 20.02.2007 року по 19.03.2007 року), за № 410 (винесене за період з 20.03.2007 року по 17.04.2007 року), за № 411 (винесене за період з 20.04.2007 року по 08.05.2007 року), за № 412 (винесене за період з 20.04.2007 року по 15.05.2007 року), за № 413 (винесене за період з 21.05.2007 року по 20.06.2007 року), за № 414 (винесене за період з 20.06.2007 року по 18.07.2007 року), за № 415 (винесене за період з 20.07.2007 року по 15.08.2007 року), за № 416 (винесене за період з 20.08.2007 року по 17.09.2007 року), за № 417 (винесене за період з 20.08.2007 року по 23.01.2008 року), за № 418 (винесене за період з 20.08.2007 року по 20.03.2008 року), за № 419 (винесене за період з 20.09.2007 року по 20.03.2008 року), за № 420 (винесене за період з 20.09.2007 року по 18.04.2008 року), за № 421 (винесене за період з 20.10.2007 року по 18.04.2008 року), за № 422 (винесене за період з 20.11.2007 року по 18.04.2008 року), за № 423 (винесене за період з 20.11.2007 року по 23.04.2008 року), за № 424 (винесене за період з 20.12.2007 року по 23.04.2008 року), за № 425 (винесене за період з 20.12.2007 року по 27.05.2008 року), за № 426 (винесене за період з 21.01.2008 року по 27.05.2008 року), за №427 (винесене за період з 20.02.2008 року по 27.05.2008 року), за №428 (винесене за період з 20.02.2008 року по 19.06.2008 року), за №429 (винесене за період з 20.03.2008 року по 19.06.2008 року), за №430 (винесене за період з 21.04.2008 року по 19.06.2008 року), за №431 (винесене за період з 21.04.2008 року по 18.07.2008 року), за №432 (винесене за період з 20.05.2008 року по 18.07.2008 року), за №433 (винесене за період з 20.05.2008 року по 12.08.2008 року), за №434 (винесене за період з 20.06.2008 року по 12.08.2008 року), за №435 (винесене за період з 20.06.2008 року по 19.08.2008 року), за №436 (винесене за період з 20.07.2008 року по 19.08.2008 року), за №437 (винесене за період з 20.07.2008 року по 10.09.2008 року), за №438 (винесене за період з 20.08.2008 року по 10.09.2008 року), за №439 (винесене за період з 20.08.2008 року по 17.09.2008 року).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(надалі –Закон) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 2 ст. 17 Закону передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно із ч.2 ст. 106 Закону, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п.13 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч. 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Підпунктом 9.3.2 п. 9.3 ст.9 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року за №64/8663, із змінами та доповненнями (надалі –Інструкція) передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за встановленою формою (додаток 14). Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до приписів п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що згідно із актом перевірки від 11.10.2007 року №64 заборгованості по сплаті страхових внесків у позивача не було виявлено, дана обставина сторонами не заперечувалась, проте відповідач додатково пояснив, що страхові внески сплачувались несвоєчасно, що підтвердилось в результаті проведеної повторної перевірки. Так, актом звірки від 08.09.2008 року №94 виявлено, що на особовому рахунку позивача перебували кошти в сумі 8297,04грн., які належали іншим платникам, та які позивач фактично не сплачувала та були відсутні кошти, які вона фактично сплатила на суму 1715,81грн., а тому після проведення вказаної звірки неправильно зараховані кошти повернуті платникам, які їх фактично сплатили, а особовий рахунок позивача приведено у відповідність та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхових внесків. Відповідні рішення були складені за формою згідно з Додатком 14 вказаної Інструкції.

Як вбачається з матеріалів справи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за даний період за №№3639-3701 від 14.05.2009 року були скасовані рішенням головного управління ПФУ в області за №4358/06 від 10.08.2009 року, а рішення за №№5440-5507 від 10.11.2009 року за аналогічний період скасовані головним управлінням ПФУ в області рішенням за №6801/06 від 21.12.2009 року. Підставою скасування вказаних рішень було неправильне обчислення відповідачем строків затримки платежів.

У зв’язку із скасуванням вищезазначених рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені головним управлінням ПФУ в області, відповідачем були винесені оскаржувані рішення за даний період №392-439 від 15.03.2010р.

Приймаючи до уваги ту обставину, що позивач сплачував страхові внески, хоч й несвоєчасно, суд з врахування вищенаведених вимог Закону, вважає, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі, повинні були прийматись за фактом виявлення заборгованості, тобто після 08.09.2008р., а не через значний проміжок часу –14.05.2009 року.

Так, спірні суми фінансових санкцій та пені є адміністративно-господарськими санкціями.

За змістом ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що сторонами в даній адміністративній справі був складений акт звірки своєчасності сплати страхових внесків за період з 21.02.2005 року. по 08.09.2008р., в результаті якого позивачу була надіслана вимога від 08.09.2008 року №Ф-127, тобто факт виявлення відповідачем порушення своєчасності сплати позивачем страхових внесків визначається датою складення акту звірки та направлення вимоги, тобто –08.09.2009р., проте первинні рішення за цей період, як було зазначено вище, були прийняті тільки 14.05.2009 року, тобто з пропущенням строків, визначених ст.250 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що документальне підтвердження моменту вчинення відповідачем порушення у вигляді несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) страхових внесків, міститься в оскаржуваних рішеннях, де зазначається період з якого виникла сума боргу та кінцева дата зарахування узгодженої суми страхових внесків в повному обсязі. Відтак рішення були прийняті 15.03.2010р. за періоди з 21.02.2005 року по 17.09.2008 року, тобто з порушенням терміну застосування адміністративно-господарських санкцій.

Судом встановлено, що до позивача 15.03.2010р. застосовано фінансові санкції та пеню за різні періоди сплати страхових внесків, проте остаточний строк погашення, останніх по черговості, з яких становить 17.09.2008р., тобто більше як за рік до винесення оскаржуваних рішень.

Суд не погоджується з посиланнями представника відповідача на положення ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого, строк позовної давності щодо стягнення недоїмки пені та штрафів не застосовується, виходячи з наступного. Так, у вищенаведеній нормі мова йде про стягнення недоїмки. В той же час ст.250 ГК України, регламентує загальний строк щодо застосування таких санкцій.

А тому, суд приходить до висновку, що представником відповідача невірно зроблено посилання на норму Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як поняття «стягнення»та «застосування»не є тотожними. В даному випадку оскаржуються рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Враховуючи положення ст. 250 ГК України, а також п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ГК України, відповідач мав можливість застосувати до позивача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону. Однак, по факту погашення боргу, відповідачем, як особою на яку покладено контроль за правильністю та своєчасністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, не виносились відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Суд, також не погоджується з посиланнями представника відповідача на положення ст.5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого дія Господарського кодексу України на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить, виходячи з наступного. Відповідно до ч.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як зазначалось вище, пенсійним законодавством не врегульовано питання строків застосування фінансових санкцій та пені, а лише встановлена відсутність строків давності щодо стягнення таких санкцій та пені. Тому, судом застосовано положення ст.250 ГК України, яке регламентує саме «строки застосування»фінансових санкцій та пені.

Аналогічна правова позиція, в частині визначення адміністративно-господарських санкцій та правомірності застосування строків давності при їх оскарженні, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.02.2008 року, по справі №К-35518/06 за позовом ВАТ «Тернопільський кар’єр»до УПФУ в м. Тернополі про скасування рішень.

Беручи до уваги вищенаведені обставини та вимоги правових норм, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 15.03.2010р. за №392 по №439 включно, винесені за період з 21.02.2005р. по 17.09.2008 року перевищують річний строк застосування адміністративно-господарської санкції з моменту виникнення порушення, прийняті всупереч вимог статті 250 ГК України, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані позивачем рішення управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків від 15.03.2010р. за №392 по №439 включно, підлягають скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                                     ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування)  страхових внесків за №392, №393, №394, №395, №396, №397, №398, №399, №400, №401, №402, №403, №404, №405, №406, №407, №408, №409, №410, №411, №412, №413, №414, №415, №416, №417, №418, №419, №420, №421, №422, №423, №424, №425, №426, №427, №428, №429, №430, №431, №432, №433, №434, №435, №436, №437, №438, №439 від 15 березня 2010 року .

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                    /підпис/                                                            Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 17.09.2010 року.