УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем   України  

15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого – судді         Жизневської А.В.

суддів:                 Малахової Н.М., Матюшенка І.В.            

при секретарі судового

засідання                  Назаренко К.С.,

 розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги  Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 15 червня 2010  року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі-ГУПФ) про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, -

в с т а н о в и л а:

       Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 15.06.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову ГУПФ у здійсненні йому перерахунку додаткової пенсії, встановленої ст.50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон №796-ХІІ). Зобов’язано ГУПФ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену ст.50 Закону №796-ХІІ у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, передбаченого ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування” за період з 29.03.2007 по 31.12.2007 р. та з 01.06.2008  р. по 29.03.2010 року.  У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №22ц/4827                 Головуючий у суді 1-ї інстанції Грибан І.О.

Категорія   57                              Суддя-доповідач Жизневська А.В.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 просить змінити рішення,  задовольнивши його вимогу про нарахування та стягнення 8946,20 грн. та про встановлення на майбутнє – з 01.04.2010 р. пенсію в розмірі 429,75 грн.

Апелянт ГУПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову у частині задоволення вимог. Зазначає, що стягнуті судом соціальні виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду України не відносяться до бюджетних коштів.  Апелянт посилається на те, що суд не  повинен був керуватися ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо визначення мінімального розміру пенсії за віком, оскільки це не передбачено у ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.  

Перевіривши законність та обгрунтованність судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсію йому призначено відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, і отримує він додаткову пенсію згідно ст.50 Закону №796-ХІІ.

 Законами України „Про державний бюджет на 2008, 2009 рік” норми цих статтей було змінено. Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та 22.05.2008 р. ці положення бюджетного законодавства визнано неконституціними.  Тому, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що в період 2007 - 2010 роки відповідач був зобов’язаний перерахувати пенсію позивачу, виходячи із розмірів, визначених ст.50 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції закону від 28.02.1991 року, а не керуватися постановами Кабінету Міністрів України, які є підзаконним нормативними актами.

Вихідним критерієм обрахунку державної і додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

А, відтак, положення ч.3 ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд І інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.50 Закону №796-ХІІ застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено щомісячну   додаткову пенсію ОСОБА_2, то суд  дійшов обгрунтованого висновку про застосування до розгляду даного спору строку позовної давності, визначеного нормами ЦК України.

Крім цього, ураховуючи роз’яснення Верховного Суду України від 12.04.2010 р. №6-11, положення адміністративного законодавства та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Тому, судом правильно визнано неправомірною відмову у перерахуванні пенсії та зобов’язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 у належних розмірах.

 Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

    Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та ОСОБА_2 відхилити.

    Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 15 червня 2010   року  залишити без зміни .

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає

              Головуючий                        Судді: