Справа № 22-ц-27839/2010 р. Головуючий 1 ін. – Григор’єва А.О.
Категорія: «відшкодування шкоди» Доповідач – Бородін М.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді: Бородіна М.М.,
суддів – Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,
при секретарі – Сватенко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 липня 2010 року по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування в порядку регресу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернулось у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування в порядку регресу.
В обґрунтування своїх вимог послалось на те, що 01 листопада 2005 року в м. Харкові на перехресті проспекту Косіора та проспекту Орджонікідзе з вини ОСОБА_2І, який керував автобусом «Богдан» державний номерний знак НОМЕР_1, була скоєна дорожньо – транспортна пригода (ДТП), в результаті якої був пошкоджений автомобіль «Фольксваген Транспортер» номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3
Зазначив, що на дату скоєння ДТП ОСОБА_2 не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вина водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2006 р. та матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Розмір завданих збитків за пошкоджений автомобіль, який належить ОСОБА_3, згідно висновку спеціаліста авто товарознавця №10173 від 01.12.2005 р., складеного НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, складає 43 919 грн. 21 коп.
Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП (ОСОБА_2) не була відшкодована потерпілій особі.
ОСОБА_3, як власник пошкодженого автомобіля, з метою отримання відшкодування звернувся з відповідною заявою до МТСБУ.
Вказав, що договірних зобов’язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникло.
04 травня 2006 р. МТСБУ на підставі наказу №345 від 28 квітня 2006 р, в зв’язку з настанням події, передбаченої п. п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснило виплату відшкодування ОСОБА_3, відповідно ліміту 25 500 грн.
Звернення МТСБУ від 19.05.2006 р. до ОСОБА_2, про компенсацію витрат в добровільному порядку залишено без відповіді.
Тому після проведення виплати ОСОБА_3 в МТСБУ виникло право зворотної сили (регресу) до ОСОБА_2
В зв’язку з цим просить стягнути з ОСОБА_2 понесених витрат в розмірі 25 500 грн., судовий збір в сумі 255 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. та додатково понесені витрати на правову дорогу в сумі 2000 грн., а всього – 27 784 грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.
Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, вважають, що ОСОБА_3 в повному обсязі відшкодовано завдані збитки, а тому і не має підстав для стягнення 25 500 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 липня 2010 року позов МТСБУ - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь МТСБ 27 784 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що позов було заявлено до нього, як не до тої особи, яка повинна відповідати за ним.
Зазначив, що даний спір виник між підприємствами, тому згідно до підвідомчості підлягає розгляду у господарському суді.
Також при ухвалені рішення судом першої інстанції не наведений розрахунок витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги позивачу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно до ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 цього Кодексу – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з’ясування судом обставин, що мають значення справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Установлено, що 01.11.2005 р. у місті Харкові на перехресті пр. Косіора та пр. Орджонікідзе сталася дорожньо – транспортна пригода (далі ДТП), учасниками якої визнані водії ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Вина водія ОСОБА_2 в скоєні ДТП підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.12.2005 р.
Згідно висновку спеціаліста авто товарознавця №10173 від 01.12.2005р., який складено НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, розмір завданих збитків за пошкоджений автомобіль, який належить ОСОБА_3, складає 43 919 грн. 21 коп.
Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не відшкодована потерпілій особі.
ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування, звернувся до МТСБУ.
МТСБУ у зв’язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) здійснило виплату відшкодування ОСОБА_3, відповідно ліміту 25500 грн.
Звернення МТСБУ до ОСОБА_2 про добровільну компенсацію витрат, яке понесло МТСБУ залишено без задоволення.
З цих обставин МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 в порядку регресу.
Задовольняючи позовні вимоги МТСБУ, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов до них з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності, повноти з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних в справі доказів та норм матеріального права.
Відповідно до ст. 38.2, 38.2.1. вищевказаного Закону – МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно – правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Відповідно до ст. 1187 цього кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 зі змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Як вбачається з матеріалів справи автобус «Богдан» д.н. НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2 та за участю якого сталося ДТП, належить ТОВ «Фрегат-К».
З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що у період з 01.06.2005р. по 03.05.2007 р. він працював у ТОВ «Фрегат – К» водієм міських пасажирських перевезень (а.с. 72-74).
Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, неповно з’ясував фактичні обставини справи, та не навів обставин, що мають значення для справи і ухвалив рішення яке не ґрунтується на матеріалах справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позивач звернувся з позовом не до тієї особи, яка має за ним відповідати та не надав доказів, у розумінні ст. 1187 ЦК України та відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є суттєвими, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 липня 2010 року - скасувати.
Відмовити Моторному (транспортному) страховому бюро України (МТСБУ) в задоволені позову до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування в порядку регрессу.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий – суддя:
Судді: