ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"25" вересня 2007 р. м. Київ
10 год. 35 хв.
Господарський суд в складі:
головуючого судді Наріжного С.Ю.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши адміністративну справу №А13/261-07 за позовом ВАТ Білоцерківський автобусний парк, м. Б.Церква
до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області, м. Київ
про скасування рішення
Представники:
від позивача Гурський М.Р. - довіреність №б/н від 01.06.2007р.;
від відповідача Данюк В.В. - довіреність №1-828 від 04.05.2007р.;
СУТЬ СПОРУ:
ВАТ Білоцерківський автобусний парк, м. Б.Церква (далі –позивач) заявлено позов до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області, м. Київ (далі –відповідач) про скасування рішення №362 від 20.12.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення інспекції не відповідає дійсним обставинам та суперечить законодавству з огляду на наступне.
Так, позивач відповідно до статутних завдань здійснює перевезення пасажирів і багажу автотранспортними засобами на встановлених маршрутах, має відповідну ліцензію для надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, видану Державним департаментом автомобільного транспорту України, згідно рішень відповідних конкурсних комітетів Позивач отримав дозволи на перевезення пасажирів автотранспортом: № М-119 від 06.08.2004р., № М-31 від 20.08.2003р. на міжміських внутріобласних маршрутах, № П-05 від 21.01.2005р., № П-120 від 06.08.2004р., № П-135 від 07.10.2004р. на перевезення пасажирів на приміських внутрішньообласних маршрутах, №21 згідно рішення Білоцерківського міськвиконкому від 22.11.2005р. №549 та тимчасові дозволи №25, №26, №27, №28 (термін дії –один місяць) на перевезення пасажирів на міських маршрутах.
Позивач був і є власником достатньої кількості сертифікованих автобусів для виконання взятих на себе зобов’язань по забезпеченню перевезення пасажирів на приміських міжрайонних та міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування згідно до умов укладеного з Київською облдержадміністрацією договору №М-8-16 від 29.12.2005р. На балансі Позивача перебуває 75 одиниць автобусів, що належать йому на праві власності. Ще 141 одиниць транспортних засобів орендуються у відповідності до укладених договорів.
Позивач, як визначений на конкурсних засадах автомобільний перевізник на автобусному маршруті загального користування, маючи відповідну ліцензію для надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, маючи у власності транспортні засоби для перевезення пасажирів та уклавши із Київською облдержадміністрацією договір про перевезення на приміських міжрайонних та міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування, керуючись принципом свободи комерційної (підприємницької) діяльності забезпечував пасажирів перевезення на приміських міжрайонних та міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування шляхом укладення із приватними перевізниками про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування.
В свою чергу приватні особи (СПД–ФО), хоча і здійснювали на підставі укладених із Позивачем договорів безпосереднє обслуговування пасажирів наданих Позивачу маршрутів автомобільним транспортом загального користування, у розумінні ч.1 ст.37 Закону України “Про автомобільний транспорт” не можуть вважатись автоперевізниками, оскільки не відповідають вимогам ч.1 ст.29 та ч.1 ст.43 цього закону.
Протягом звітного періоду, за який Відповідачем проводилась перевірка підприємства Позивача (з 01.01.20005р. по 01.09.2006р.), Позивач відповідав ознакам поняття “автомобільний перевізник” та забезпечував перевезення пасажирів на відповідних маршрутах, в тому числі і пільгових пасажирів. У зв’язку із зазначеним позивач ніс витрати на перевезення пільгових пасажирів, а отже правомірно отримував відшкодування коштів на їх перевезення.
Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Також представник позивача зазначив, що згідно довідки від 10.09.2007р. контрольно-ревізійного відділу в м.Б.Церква і Білоцерківському районі контрольно ревізійного управління в Київській області складеної на підставі перевірки документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків по перевезенню пільгових категорій пасажирів автомобільним транспортом, що здійснювались управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку у ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»за період з 01.01.2005р. по 31.07.2007р. встановлено правильність подання розрахунків і визначення обсягів коштів, належних для відшкодування з бюджету для відшкодування витрат на пільгове перевезення пасажирів ВАТ «Білоцерківський автобусний парк». Не встановлено жодних фактів завдання збитків державному бюджету України у зв’язку з отриманням позивачем бюджетних коштів, як компенсації втрат доходів за перевезення пільгових категорій пасажирів.
Представник відповідача проти позову заперечує повністю з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву №1-1561 від 20.08.2007 р., а саме:
- позивач не здійснював самостійно перевезення і відповідно не ніс ніяких витрат;
- порушив положення ст.. 29, 37, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт»;
- таким чином отримав дохід не понісши витрат.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області була проведена перевірка дотримання позивачем порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів за період з 01.01.2005р. по 01.09.2006р.
За результатами перевірки відповідачем складено акт №224 від 17.11.2006р. яким встановлено, що позивачем за період з 01.01.2005р. по 01.09.2006р. отримано бюджетні кошти, як компенсації втрат доходів за перевезення пільгових категорій пасажирів на приміських та міських автобусних маршрутах загального користування, в той час як ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»фактично не здійснює самостійно перевезення пасажирів, не отримує безпосередньо від цього дохід та відповідно не несе витрат і внаслідок порушення вимог ч.1 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт»необґрунтовано одержує дохід.
На підставі акту начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області прийнято рішення №362 від 20.12.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у відповідача в доход державного бюджету необґрунтовано одержану виручку 1629836,12 грн. та двократний розмір штрафу 3259672,24 грн.
Статтею 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення” (далі –Закон) передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Згідно зі статтею 4 Закону України „Про ціни і ціноутворення” забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, визначення повноважень органів виконавчої влади в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) покладено на Кабінет Міністрів України.
Згідно п. 3 положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. №1819) основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Відповідно до п. 5 положення Держцінінспекція здійснює відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, наступне:
у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обгрунтування;
надає органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності методичну допомогу і рекомендації з питань додержання порядку формування, встановлення і застосування цін;
у межах своєї компетенції вносить пропозиції щодо скасування прийнятих органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування рішень з питань формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що суперечать законодавству;
надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;
вживає відповідно до законодавства заходів за порушення підприємствами, установами та організаціями порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;
Таким чином Державна інспекція з контролю за цінами має повноваження лише щодо перевірки підприємств і організацій на предмет додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, які регулюються державою. І тільки у разі виявлення порушень з боку підприємств і організацій при формування та застосуванні тарифів і цін державної дисципліни цін інспекція має право вилучати отриманий у зв’язку із зазначеними порушеннями дохід.
Як вбачається з п. 3 акту перевірки №224 від 17.11.2006р (перевірка формування, встановлення та застосування тарифів на перевезення пасажирів) Державна інспекція в Київській області під час перевірки позивача встановила що в період з 01.01.04 по 01.06.06р. при формуванні вартості перевезень на приміських та міжміських внутрішньообласних маршрутах які закріплені за позивачем, ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»керувався належними нормативними актами і вартість проїзду на приміських автобусних маршрутах розраховувалась підприємством в межах граничних тарифів затверджених нормативними документами Мінтрансу та Київської ОДА.
Методика організації безкоштовного перевезення пільгових категорій пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, які проходять на території Білоцерківського району, у 2005 році здійснювалась у відповідності з розпорядженням голови райдержадміністрації в межах коштів, передбачених субвенцією із державного бюджету. Перевезення позивачем пільгових пасажирів здійснювалось на підставі договору №М-8-16 від 29.12.2005р. укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та ВАТ «Білоцерківський автобусний парк». Компенсація втрат від перевезення пільгових категорій пасажирів Білоцерківського району затверджена Управлінням праці та соціального захисту населення Білоцерківської райдержадміністрації і позивачем отримано 611,6 тис. грн. в межах плану асигнувань із бюджету. Методика організації безкоштовного перевезення пільгових категорій пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в 2005 році проводилась на підставі розрахунків втрат доходів від безкоштовного проїзду окремих (пільгових) категорій громадян, погоджених з Білоцерківським міськвиконкомом. Розмір бюджетних компенсацій склав для підприємства 735,5 тис.грн.
В свою чергу відповідач вважає, що перевезення здійснювалось не водіями підприємства, а за укладеними з ними договорами суб’єктами підприємницької діяльності у зв’язку з чим позивач порушив вимоги ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт»не ніс витрат та відповідно отримував необґрунтований дохід.
Згідно із статтею 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством виручка в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету разом із штрафом у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Тобто обов’язковими підставами для застосування економічних санкцій інспекцією за порушення державної дисципліни цін є:
– сам факт порушення порядку застосування цін і тарифів, які встановлені (регулюються) уповноваженими органами, тобто порушення державної дисципліни цін;
– одержання суб’єктом господарювання необґрунтованої виручки в результаті цього порушення.
Як вбачається із змісту акту перевірки Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області №224 від 17.11.2006 р. відповідачем лише зазначено сам факт на думку інспекції неправомірного отримання позивачем зазначених сум з бюджету, які підлягають сплаті за перевезення пільгових пасажирів. Проте в свою чергу те, що зазначені суми відшкодування розраховані вірно, позивач має всі необхідні документи (ліцензії, дозволи на маршрути, договори на перевезення пасажирів з органами влади, технічну базу) для здійснення перевезення пасажирів, на зазначених міських та приміських маршрутах у Б.Церкві здійснюється перевезення пільгових пасажирів відповідачем не тільки не заперечується, а й підтверджується у п.3 акту перевірки.
Оскільки на день розгляду справи, як зазначив сам відповідач і встановлено в акті перевірки №224 від 17.11.2006р. Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (п.3), ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»не порушував державну дисципліну цін при формуванні тарифів, поданні розрахунків, визначення сум належних до відшкодування з бюджету за перевезення пільгових пасажирів, тому і посилання Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області в рішенні №362 від 20.12.2006 р. на порушення ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»державної дисципліни цін і отримання у зв’язку із зазначеним необґрунтованого доходу не відповідає вимогам законодавства.
Посилання відповідача в акті перевірки №224 та рішенні №362 від 20.12.2006 р. на порушення відповідачем ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт»також не може бути прийнято судом до уваги з огляду на те, що зазначена стаття закону не регулює порядок формування тарифу або встановлює ціни. Таким чином інспекція в оскаржуваному рішенні не вказала жодної норми закону яку порушив позивач і яка регулює правовідносини в сфері державної дисципліни цін.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Таким чином, що стосується тверджень відповідача, що позивачем неправомірно отримано бюджетні кошти як компенсацію втрат від перевезення пільгових пасажирів, то органом уповноваженим державою давати оцінку зазначеним фактам також здійснювалась перевірка позивача.
Таким органом згідно з Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України (затвердженого Указом Президента України від 28 листопада 2000 року N 1265/2000 Із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 5 березня 2004 року № 280/2004) є КРУ України, основними завданнями якого є забезпечення в установленому порядку реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю за використанням відповідно до законодавства, зокрема, підприємствами і організаціями незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують кошти з бюджетів та державних цільових фондів, коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, веденням і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
А відповідно до п. 4 положення контрольно-ревізійне управління відповідно до покладених на нього завдань проводить перевірки використання бюджетних коштів, отриманих на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської діяльності стосовно бюджетних позик, позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів державних цільових фондів, належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а також у передбачених законодавством випадках використання коштів, що залишаються у розпорядженні господарюючого суб'єкта у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів;
Так згідно довідки від 10.09.2007р. контрольно-ревізійного відділу в м.Б.Церква і Білоцерківському районі контрольно ревізійного управління в Київській області складеної на підставі перевірки документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків по перевезенню пільгових категорій пасажирів автомобільним транспортом, що здійснювались управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку у ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»за період з 01.01.2005р. по 31.07.2007р. встановлено правильність подання розрахунків і визначення обсягів коштів, належних для відшкодування з бюджету для відшкодування витрат на пільгове перевезення пасажирів ВАТ «Білоцерківський автобусний парк». Не встановлено жодних фактів завдання збитків державному бюджету України у зв’язку з отриманням позивачем бюджетних коштів, як компенсації втрат доходів за перевезення пільгових категорій пасажирів.
Таким чином відповідач не довів порушень з боку ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»державної дисципліни цін під час формування, встановлення та застосування тарифів на перевезення пасажирів і відсутності права на відшкодування втрат на перевезення пільгових пасажирів.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області №222 від 25.08.2004р. про застосування до відповідача економічних санкцій саме за порушення державної дисципліни цін, в обгрунтування якого покладено посилання на порушення відповідачем ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт»не відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення чи його окремих положень.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області № 362 від 20.12.2006 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»(09100, м. Біла Церква, вул. Сухоярська,18) 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат по оплаті судового збору.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Наріжний С.Ю.