РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №2-423\2010

15 червня 2010 року, Новоайдарський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді:         Добривечір Л.Д.

при секретарі         Московченко О.В.

з участю позивача         ОСОБА_1

представника позивача         ОСОБА_2.

представника відповідача     Зражєвої В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт.Новоайдар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Луганській області та Луганський обласний військовий комісаріат Міністерства Оборони України про визнання дії, бездіяльність та вчинення певних дій, що порушує право Учасника бойових дій на підвищення пенсії з 01.01.1999 року по 30.06.2006 року та від 01.07.2006 року до цього часу на 150% мінімальної пенсії за віком,  3%  річних та 12% ставки Національного банку України за несвоєчасну виплату сум підвищення пенсії в визначених законом розмірах.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного Управління пенсійного фонду України у Луганської області про визнання дії, та Луганський обласний військовий комісаріат Міністерства Оборони України бездіяльність та вчинення певних дій відповідачем, що порушує право Учасника бойових дій на підвищення пенсії з 01.01.1999 року по 30.06.2006 року від 01.07.2006 року до цього часу на 150% мінімальної пенсії за віком, 3% річних та 12% ставки Національного банку України за несвоєчасну виплату сум підвищення пенсії в визначених законом розмірах.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що під час перебування на пенсійному обліку відповідачем протиправно порушено його право на підвищення пенсії з 01.01.1999 року до 30.06.2006 року та від 01.07.2006 року до цього часу на 150% як учаснику бойових дій. Відповідно ч.З ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій, відповідач повинен був провести підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком, відповідно ч.І ст.28 Закону України  №1058-15  визначається як прожитковий мінімум застосовується для встановлення розміру мінімальної пенсії за віком. Згідно ч.З ст.46 Конституції України розмір прожиткового мінімуму встановлюється законом, а не підзаконними актами хоча і законодавцем і надано право Кабінету міністрів України регулювати правовідносини але не порушуючи Закони України, а тільки порядок їх виконання, та Конституції України, керуючись при цьому Узагальненою судовою практикою Вищого адміністративного Суду України та Верховного Суду України, стягнути з відповідача Головного Управління пенсійного фонду України у Луганської області недоплати у сумі 133580.41 грн. (Сто тридцять три тисячі п’ятсот шістдесят сім гривень 50 коп.) матеріальної шкоди, та 3% річних і 12%ставки Національного Банку України у сумі 48642,68 грн. (Сорок вісім тисяч шістсот сорок дві гривні 68 коп) на його користь.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Зражаєва В.М. позовні вимоги не визнала так як вони не обгрунтовані, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача Луганського обласного військового комісаріату просив суд справу розглянути в їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, допросив позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача Зражаєву В.М. суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.» від 22 жовтня 1993 року №3551-Х11 (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон №3551-Х11, визначає правовий статус ветеранів війни, Ў забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3551-Х11 до ветеранів війни належать: учасники бойових дій,інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

              Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням (аркуш справи -__).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач виплачує підвищення до пенсії 150% в значно меншому розміру, із-за того що відповідач виплати проводить від розміру мінімальної пенсії за віком встановленої не Законом, а підзаконним актами Постановами Кабінету Міністрів України, які значно занижували ці розміри, а від 01.07.2006 року відповідач виплати підвищення до пенсії проводить не 150%, а тільки 25% прожиткового мінімуму згідно підвищенню пенсії ч.4 ст.12 до Закону №3551-12 Законом №2939-1У від 05.10.2005 року, що в п'ять раз менше 150% підвищення пенсії встановленого ч.З ст.12 Закону №3551-12 Законом №458/95-ВР, тому ця зміна не можлива згідно ч.З ст.22 Конституції України «При прийняті нових законів чи внесення змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод», та ч.З ст.2 Закону України №3551-12 .згідно з якою нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. В абзаці 10 п.6 цього рішення зазначено..." Конституційний Суд України дійшов висновку, що на осіб, які за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень ч.5 ст. 17 Конституції України". Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 09.07.2007 року№6-рп/2007(справа про соціальні гарантії громадян) констатував, що неодноразово розглядав за зверненням суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення яких визнавав окремі положення законів щодо зупинення або обмеження пільг такими, що не відповідають Конституції України. Проте незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році та набула системного характеру (абзац 3 п.3.2)

Тому при визначенні для виплати розміру підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, позивач має право на підвищення пенсії на 150% прожиткового мінімуму, розмір якого встановлюється Законом України, тому відповідачу необхідно керуватися нормами ч.З ст.12 Закону України №3551-Х11 та п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-У, тому ч.4 ст.12 згідно Закону України №2939-1V від 5.10.2005 року, суперечить вимогам ч.З ст.22 Конституції України та ст.64 Конституції України так як обмежене право позивача можливо тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, але ні воєнного ні надзвичайного стану в Україні не встановлювалось

В абзаці 2 п.8 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999р. №5-рп/1999 «До законодавчого визначення прожиткового мінімуму...має слугувати показник встановленої законом межі малозабезпеченості». розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений законами на рівні прожиткового мінімуму, які втратили працездатність з 01.01.1999 року по 30.06.1999 рік - 90,7 грн, а з 01.07.1999 року по 31.12.1999 року - 118,3 грн., на 2000 рік - 216,56 грн., на 2001 рік - 248,77 грн., а з 01.01.2002 року по 31.12.2003 рік - 268.00 грн. у 2004 року - 284.69 грн. у 2005 році - 332.00 грн. з 01 січня 2006 року - 350.00 грн., з 01 квітня - 359.00 грн., з 01.10. - 366 грн., з

1.   року - 380 грн., з 01.04. - 406 грн. збільшується на 1%, з 01.10,- 411 збільшується на 1 %, з 01.01. 2008 року - 470 грн., з 01.04 - 481 грн., з 01.07. 482 грн., з 01.10. - 498, з 01.01.2009 року - 498 грн., з 01.11. - 701 грн., з 01.04.2010 року - 706 грн.

Згідно ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ч.З ст.22 Конституції України, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів. Неприпустимість звуження прав і свобод ветеранів війни неодноразово визнавав Конституційний Суд України від 06.07.1999 року №8-рп/99 (справа щодо права на пільги), від 20.03.2002 року №5- рп/2002 (справа щодо пільг компенсацій і гарантій), від 17.03.2004 року №7-рп/2004 (справа про соціальний захист), від 01.12.2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа щодо соціальних гарантій), від року №10-рп/2008 (справа щодо предмету та змісту закону про державний бюджет України), від 27.11.2008 року №26-рп/2008,.

Правова позиція з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців полягає у тому: що комплекс організаційно правових та економічних заходів спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їх сімей зумовлений особливістю професійних обов'язків пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни професійної придатності, певним обмеженням Конституцій них прав та свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Цими ж Рішеннями Конституційного Суду України було визнано, що зменшення розміру гарантій і компенсацій суперечить також і вимогам ч. З ст. 2 Закону України №3551-12, згідно з якою нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. В абзаці 10 п.6 цього рішення зазначено..." Конституційний Суд України дійшов висновку, що на осіб, які за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень ч.5 ст. 17 Конституції України".

Отже, враховуючи вище викладене, з огляду на положення ч.З ст. 22 Конституції України, при визначенні для виплати розміру як учаснику бойових дій, має право на підвищення моєї пенсії на 150% прожиткового мінімуму, розмір якого встановлюється Законом України, необхідно керуватися нормами ч.З ст.13 Закону України №3551-Х11 тап.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-У. Мінімальні розміри пенсій за віком, встановленні Постановами Кабінету Міністрів України на відповідний рік, Постанова Кабінету Міністрів України №1686 від 10.11.2000 року, та Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірів пенсій, та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», які не відповідають вимогам ст.22 та ч.З ст. 46 Конституції України, та відповідно до ч.З ст.19 Закону України від 05.11.1991р. №1778-ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком як встановлюється , а від 15 липня 1999 року згідно ст.1,2 Закону України №966-Х1У року відповідно мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.04р. - на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-У

Щодо заперечень та відмови відповідача від запропонованого примирення представником позивача по визнанні позовних вимог основаних на вимогах Конституції та законів України, відповідачем не взято до уваги, позовні вимоги не визнала та надала пояснення які ґрунтуються на підзаконних актах та на законодавчих актах які не відповідають вимогам Конституції України, судовій практиці, щодо пенсійного законодавства, так як відповідач мав проводити перерахунок пенсії відповідно ст..42,44 Закону України №1058-12.

На підставі ч. З 01. ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.214 ЦК України від 01.64 р ст.4,ч.1 та 2 ст.5,8,10,11,15,16,20,21,22, 170, 174, 177, 23,ч.4 ст.268,625 ЦК України, Закону України від 05.04.1992р. №2262-ХІІ, мінімальний розмір пенсії за віком, та від 15 липня 1999 року згідно ст.1,2 Закону України №966-Х1У року відповідно мінімальної пенсії за віком, (Додатково див. Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22,05.2008 року) а з 01.01.04р. - на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-У., Закону України 247-15 від 28.11.2002 року, дію ст.1 продовжено на 2003 рік, № 1344-15 «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.2004 року 31704-15, від 19.10.2004 року №2089-15 «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», Про державний бюджет на 2006 рік,ст.65, Про державний бюджет на2007 рік ст.62, Про державний бюджет на2008 рік ст.58, Про державний бюджет на2009 рік ст.54, Закону України «Про мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум від 01.11.2009 року,керуючись ст..10,11,88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати належного відповідача Головне Управління Пенсійного фонду Луганської області Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду Луганської області про визнання дії, бездіяльність та вчинення певних дій, про стягнення недоотриманих щомісячних сум підвищення пенсії на 150% як Учаснику бойових дій згідно ч З.ст.12 Закону України №3551-12 згідно внесених змін Законом України від 23.11.1995 року №458/95-ВР з 01.01.1999 року по теперішній час від розміру мінімальної пенсії за віком встановленої законом, 3% річних та 12% ставки Національного банку України за несвоєчасну виплату сум підвищення пенсії в визначених законом розмірах, задовольнити частково.

Визнати неправомірні дії Головного Управління Пенсійного фонду Луганської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1, не дорахованого підвищення пенсії у розмірі 150% від мінімальної пенсії за віком від 01.01.1999 року у розмірі меншому ніж це встановлено законом України який відповідає закону вищої юридичної сили Конституції України.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду Луганської області перерахувати підвищення пенсії на 150% від мінімальної пенсії за віком встановленої законом на час виплати за кожний місяць недоплати.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду Луганської області перерахувати ОСОБА_1 виплати недоплат підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком на момент виплати відповідача Головного Управління Пенсійного фонду Луганської області, та стягнути на його користь нанесену матеріальну шкоду недоплаченої компенсації гарантованої ч.З ст.12 та ч.З ст.2 Закону України №3551-12 з прожиткового розміру для непрацездатних осіб на момент виконання рішення суду, та виплатити з 01.01.1999 на момент виплати в розмірі п'яти мінімальних пенсії за віком, для осіб які втратили працездатність, 3% річних, та розміру Національної ставки НБ України.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів після його оголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції., або в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                                              Л.Д.Добривечір