Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 2-5244/10
27 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Артемової Л.Г., при секретарі Прокопенко Ю.В.,розглянувши у судовому засіданні, без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вище названими позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він є «дитиною війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право одержувати пенсію, яка повинна бути підвищена на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач просить визнати його право, як особи зі статусом «дитина війни» на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з 22.05.2008 року по теперішній час та зобов’язати відповідача сплачувати її в подальшому.
Визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його права на 30% підвищення пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з 22.05.2008 року по теперішній час, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому що такі дії визнані незаконними згідно рішень Конституційного суду України від 09.07.07 р. та 22.05.08 р.
Зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язавши сплатити недоплачену суму за строк з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з 22.05.2008 року по теперішній час.
В позові позивач зробив заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі в судовому засіданні.
Відповідач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без участі його представників, надавши письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Посилається в запереченнях на те, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь яких порушень з боку відповідачів не було.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив проводити судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Суд дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набув статус «дитини війни», що відповідно надає йому права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Проте зазначена допомога виплачувалася не в повному обсязі, обмежувалася Законами про державний бюджет на відповідний рік.
Право позивача на отримання за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Право позивача на отримання за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Закон має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, на яку посилався відповідач.
З огляду на викладене, відповідач має здійснювати виплату позивачу підвищення його пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На правильність висновку суду не впливають ані посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати, ані вимоги частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», бо до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А відповідно, суд має застосувати подібні правовідносини (аналогія закону).
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідач зобов’язаний застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, виходячи з кола повноважень управління праці та соціального захисту населення щодо виплати разової грошової допомоги, джерел фінансування цих виплат - суд вважає передчасним вирішення щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і забезпечити її виплату у конкретно визначеній грошовій сумі.
Так, на час розгляду справи в суді відповідачем не була донарахована недоотримана позивачем щомісячна соціальна допомога у належному розмірі.
Суд вважає, що навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат допомоги, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовуючи надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані, після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень бюджетних Законів України, відповідач повинен був донарахувати позивачу допомогу до розмірів, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме, щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо непризначення, ненарухвання та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу таке підвищення до пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії по перше число місяця звернення до суду, оскільки пенсія виплачується щомісячно.
При вирішенні питання про поновлення строку на звернення з цим позовом до суду та застосування наслідків пропущення такого строку, суд виходить з такого. Згідно до вимог ст. 257 ЦК України з агальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До суду з позовом позивач звернувся із порушенням такого строку, про що свідчить штамп суду з вхідною датою. Судом же не встановлено поважних причин пропущення строку позовної давності, через які позивач був позбавлений можливості звернутися із цим позовом до суду у встановлений ст. 257 ЦК України строк. Таким чином, строк звернення до щодо виплат частково за 2007 рік позивачем пропущений, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову за відповідний часовий період.
З огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії, в межах трирічного строку позовної давності, за вище визначені судом часові періоди по день ухвалення рішення у цій справі.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати позивачеві пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» на майбутній час, суд вважає за потрібне відмовити у їх задоволенні, виходячи із наступного.
Необхідною умовою для звернення особи до суду з позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи.
При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-66, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо непризначення, ненарухвання та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 05.08. 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01січня по 0.08.2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії, за період з 05.08. 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01січня по 01.08.2010 року.
В іншій частині позову – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.Г.Артемова