СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
01 березня 2010 року Справа № 2-1/3613-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Фенько Т.П.,
Латиніна О.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився;
відповідач, не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-1/3613-2009
за позовом відкритого акціонерного товариства "Мусон" (вул. Вакуленчука, 29, місто Севастополь, 99053)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 47228,58 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Мусон»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 40 428.00 грн., пені в сумі 3 969.81 грн.. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 2 331,22 грн. та річних в розмірі 499,55 грн., мотивуючи тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов'язання за договором оренди приміщень, відшкодування розходів та надання послуг №647-А.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-1/3613-2009 позов відкритого акціонерного товариства "Мусон" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 47228,58 грн. задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства “Мусон” заборгованість у сумі 40428,00грн., пеню у сумі 3969,81 грн., річні у розмірі 499,55 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції у сумі 2331,22 грн., державне мито у сумі 472,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
На підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 у зв’язку з відпусткою судді Видашенко Т.С. здійснено її заміну на суддю Заплава Л.М. Головуючим по справі призначено суддю Заплава Л.М.
У судові засідання призначені на 11.012010, 01.03.2010 представники сторін не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, були повідомленні про дату судового засідання, що підтверджується списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень, тому судова колегія вважає що сторони нез’явилися без поважних причин.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
З урахуванням наявних у справі доказів, з урахуванням строків розгляду справи, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін.
При цьому слід зазначити, що наявність певних обставин, які перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2009 у справі № 2-5/8274-2008 (2-24/8274-2008).
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008 між відкритим акціонерним товариством «Мусон»(орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди приміщень, відшкодування розходів та надання послуг №647-А.
Відповідно до п. 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення (частина корпусу №2, перший поверх) площею 102.5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29.
Підпунктом 1.4 встановлено, що предметом договору, також, є надання послуг по обслуговуванню електромереж, теплових та водоканалізаційних мереж, відшкодування витрат ВАТ «Мусон»за активну, реактивну електроенергію та витрат по обслуговуванню внутрівідомчих мереж електрозв'язку, кабельних мереж.
Орендна плата відповідно до підпункту 2.1. зазначеного договору складає 20705.00 грн.
Підпункт 3.4. договору передбачає внесення своєчасно та в повному обсязі орендної плати та відшкодування витрат за споживчу електроенергію та обслуговування внутривідомчих мереж електрозв’язку.
Оплата орендної платні усіх видів послуг та споживчі енергоносії згідно з підпунктом 2.10 договору повинна була здійснюватися орендодавцем до 10 числа місяця наступного за звітним.
Згідно підпункту 7.2. договору, у випадку порушення строків оплати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочки, а також 3 % річних від суми невиконаних обов’язків за весь час прострочки.
Відповідно до угоди №1 до договору оренди приміщень №647-А від 01.03.2008 сторони дійшли згоди щодо розірвання вказаного договору з 30.01.2009р.
30.01.2009 спірні приміщення за актом прийому-передачі №4/647-А були передані позивачу.
Однак, станом на 26.06.2009 оплата за договором фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за грудень 2008 - січень 2009 не здійснювалась. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 40428,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України, якими також передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
На час розгляду справи відповідачем не сплачені виставлені товариством «Мусон» рахунки по орендній платі №4567 від 12.12.2008 та №128 від 22.01.2009 на суму 40428,00 грн.
У зв’язку з наведеним, встановивши, що відповідач зобов'язання за договором оренди приміщень, відшкодування розходів та надання послуг №647-А належним чином не виконав, оплату за орендоване приміщення згідно умов договору не здійснив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суму боргу у розмірі 40428,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати в строк, господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно зробив висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку погасити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення платежу в сумі 2331,22 грн. та 3% річних в сумі 499,55 грн.
Тому, на підставі вищезазначеного, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про стягнення з відповідача пені в сумі 3 969.81 грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 2 331,22 грн. та річних в розмірі 499,55 грн.
Стягуючи пеню в сумі 3969,81 грн. згідно з розрахунками позивача, правильність яких не викликає у судової колегії сумніву, господарський суд першої інстанції вірно врахував умови договору та приписи цивільного та господарського законодавства України про те, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, а в разі порушення вимог щодо строку виконання грошових зобов'язань до сторони, яка несвоєчасно виконала зобов'язання застосовуються пеня та штраф.
Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
За таких обставин вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2009 у справі № 2-1/3613-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді Т.П. Фенько
О.А.Латинін