СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
25 лютого 2010 року Справа № 2-24/4196-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 12.01.2010 у справі № 2-24/4196-2009
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95034)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 124 240,90 грн,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 73 122, 64 грн вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією та визначеної на підставі акта про порушення за № 100093 від 18.01.2007, а також нарахованих на цю суму 8 734, 65 грн пені, 37 419, 28 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 4 964, 33 грн.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2010 у справі № 2-24/4196-2009 у позові відмовлено.
Суд виходив з того, що акт за № 100093 від 18.01.2007 є неналежним доказом порушення, оскільки складений у відсутність представника відповідача. У стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат судом відмовлено з тих підстав, що таке нарахування не відповідає природі суми в розмірі 73 122, 64 грн, яка є збитками.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду заявник апеляційної скарги вважає порушення пункту 6.41 Правил користування електричної енергії та статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. На думку позивача, представниками відкритого акціонерного товариства "Крименерго" відповідно до вимог чинного законодавства проведено перевірку, складено акт та нараховано вартість необлікованої енергії, а тому відмова у позові є безпідставною.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Відповідач у судовому засіданні –22.02.2010 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду –без змін.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 22.02.2010 до 25.02.2010.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 з 18.07.2006 є власником нежитлової будівлі –бані, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі продажу № 921 (а. с. 34, 58).
Договір постачання електричної енергії на вказаний об’єкт сторонами не наданий.
У відзиві на позов фізична особа –підприємець ОСОБА_2 вказує на те, що 24.07.2006 ним були отримані технічні умови на постачання електричної енергії (а. с. 59), але договір укладений не був у зв’язку з відсутністю бланків у Джанкойському РЕМ. Після укладення 03.09.2006 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договору оренди нежитлового приміщення з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 (а. с. 55), відповідач отримати договір на постачання електричної енергії від свого імені доручив орендарю (а. с. 53).
Договір оренди згідно з його пунктом 5.1 укладено строком дії з 03.09.2006 по 31.12.2011. Даний договір в порушення статей 793, 794 Цивільного кодексу України нотаріально непосвідчений та незареєстрований.
18.01.2007 представниками відкритого акціонерного товариства "Крименерго" була проведена перевірка нежитлової будівлі –бані, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої оформлений акт № 100093 про порушення пункту 7.6 Правил користування електричної енергії, що виразилось у самовільному підключенні до мереж Джанкойського РЕМ (а. с. 12).
В акті також міститься відмітка, що перевірка проведена в присутності робітників, що відмовилися назвати себе, та у присутності ОСОБА_3. Від підпису акта ОСОБА_3 відмовився, про що зроблена відповідна відмітка в акті.
В акті також зазначено, що він вручений ОСОБА_3.
15.02.2007 на засіданні комісії з розгляду акта № 100093 від 18.01.2007 було прийнято рішення про здійснення розрахунку обсягу спожитої електричної енергії та її вартості відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562, за період з 18.01.2006 (дата останньої технічної перевірки) до 18.01.2007 (а. с. 13). Згідно з вказаним рішенням відшкодуванню підлягає сума в розмірі 73 122, 64 грн.
На засіданні комісії фізична особа - підприємець ОСОБА_2 або його представник не були присутні.
Направлення рішення комісії, оформленого протоколом від 15.02.2007 за № 995, та рахунку на суму 73 122, 64 грн відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 24).
Несплата нарахованої суми стало підставою для звернення відкритого акціонерного товариства "Крименерго" з позовом про її стягнення та нарахованих на неї 3% річних, пені та інфляційних втрат.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України "Про електроенергетику", Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475, та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 в редакції постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 № 928.
Пунктом 7.6 Правил користування електричною енергією самовільне підключення споживачем струмоприймачів визнається порушенням, що надає право постачальнику електричної енергії без попередження повністю припинити технічне забезпечення електропостачання відповідача після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.
Пунктом 6.41 Правил користування електричною енергією (в редакції чинній на день виникнення спірних відносин) встановлено, що, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недорахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Споживачем електричної енергії згідно з пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією є юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Із акта № 100093 від 18.01.2007 вбачається, що власник об’єкту перевірки - фізична особа –підприємець ОСОБА_2 (а. с. 12), не був присутній при перевірці. В якості його представника в акті зазначений ОСОБА_3, який згідно з наданим відповідачем договором від 03.09.2006 є орендарем цієї будівлі (а. с. 55).
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не є представником фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з огляду на наступне.
За загальним правилом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина 1 статті 244 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що власником об’єкту перевірки є фізична особа –підприємець, то її представником у відносинах з третіми особами може бути особа, повноваження якої ґрунтуються на договорі (у тому числі трудовому) та/або довіреності. Повноваження ОСОБА_3 представляти інтереси фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 не підтверджуються матеріалами справи. Навпаки, наявний у матеріалах справи договір оренди від 03.09.2006 (а. с. 55) спростовує факт знаходження ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем. Та обставина, що даний договір з юридичної точки зору на підставі статей 220, 640, 793, 794 Цивільного кодексу України, пунктів 8, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", є неукладеним у зв’язку з відсутністю державної реєстрації, не впливає на прийняття вказаного договору в якості доказу в даній справі, оскільки даний договір належним чином пояснює факт знаходження ОСОБА_3 при перевірці та спростовує факт знаходження останнього у трудових відносинах з відповідачем.
Не є достатньою законною підставою вважати ОСОБА_3 представником інтересів відповідача й те, що ОСОБА_2 доручив йому в усній формі забрати договір на постачання електричної енергії та опломбувати лічильник (на що відповідач вказує у відзиві на позовну заяву).
Таким чином, акт № 100093 від 18.01.2007 складений в присутності особи, яка не була уповноважена споживачем на вчинення відповідних дій - представляти його інтереси при перевірці позивачем.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Із пункту 6.41 Правил користування електричною енергією вбачається, що акт про порушення має доказову силу у випадку, якщо він складений в присутності представника споживача.
Враховуючи, що основний доказ - акт про порушення № 100093 від 18.01.2007 даній вимозі не відповідає, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про неприйняття такого акта в якості належного доказу у справі, що є підставою у відмови в стягненні 73 122, 64 грн вартості не облікованої електричної енергії.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що господарський суд невірно зазначив про неотримання копії акта споживачем, оскільки в акті зафіксовано про вручення копії акта представнику споживача ОСОБА_3, є безпідставними. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не є представником відповідача з підстав викладених вище, твердження про вручення копії акта представнику споживача не підтверджуються матеріалами справи.
Оскільки позивачем вимоги про стягнення 73 122, 64 грн пред’явлені необґрунтовано, то й позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на цю суму заборгованості, задоволенню не підлягають.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтоване нарахування позивачем пені та відмову у позові в цій частині, оскільки відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
Доводи апеляційної скарги про помилкову відмову в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені з тієї підстави, що сума в розмірі 73 122, 64 грн визначена судом як збитки, не приймаються судовою колегією, оскільки таке неправомірне правове обґрунтування не призвело до прийняття невірного рішення в цій частині.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2010 у справі № 2-24/4196-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь