РЕШЕНІЕ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

31   липня   2006   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Ланкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі   Войциховській Е.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2. на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 16 січня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу, посилаючись на те, що 15 березня 2004 року уклала з відповідачем договір позики, за умовами якого вона передала у борг відповідачеві 2000 доларів США, відповідач узяв на себе зобов'язання по поверненню боргу в сумі 2600 доларів США.

27 вересня 2004 року ОСОБА_2. знов уклав з нею договір позики на суму 2200 доларів США. Узяті у борг гроші ОСОБА_2 не повернув, і позивачка просила стягнути в її користь борг за договорами позики 21210 грн. і 3030 грн. процентів за користування боргом.

Заочним рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 16 січня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволений. Суд стягнув з ОСОБА_2. борг за договорами позики і проценти за договором позики 24240 грн., а також судові витрати у справі 242 грн. 40 коп.

Ухвалою суду першої інстанції від 12 квітня 2006 року ОСОБА_2. відмовлено в перегляді заочного рішення суду.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши сторони і їх представників, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 15 березня і 27 вересня 2004 року позивачка позичила відповідачеві гроші в сумі 4200 доларів США, про що були складені розписки, надані позивачкою в засіданні суду апеляційної інстанції. Відповідач не заперечував, що надані розписки про отримання грошей написані особисто їм.

Оскільки строк повернення грошей за договорами позики обумовлений не був, позивачка відповідно до вимог ст. 530 ЦК України направила відповідачу повідомлення про негайне повернення боргу. Відповідач гроші не повернув.

Враховуючи, що сторони уклали письмову угоду - договір позики, суд дійшов правильного висновку, проте що сторони дотримали форми угоди, передбаченої ст. 1047

Справа №22-4254/2006

Головуючий у першій

інстанції

Доповідач

Бондаренко А.А.

Ісаєв Г.А.

ЦК України, і тому відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України з відповідача необхідно стягнути борг у розмірі 4200 доларів США, що складає 21210 грн.

Посилання відповідача про те, що він не одержував гроші за договором позики від 27 вересня 2004 року безпідставні. Письмових доказів, які б свідчили про безгрошевість договору позики, ОСОБА_2 не надав.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи відповідача про порушення судом першої інстанції процесуального закону при розгляді справи, не належному повідомленні ОСОБА_2 про час і місце судових засідань.

З матеріалів справи вбачається, що суд відповідно до вимог ЦПК України (гл. 7, 8 ЦПК України) розглянув справу у порядку заочного рішення. ОСОБА_2. належним чином двічі: 23 і 28 грудня 2005 року повідомлявся про час і місце судових засіданні (а.с. 12, 16), проте в судові засідання не з'явився.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції вважає, що процесуальні права відповідача при розгляді справи порушені не були.

Тим часом, колегія судців вважає необхідним змінити рішення суду в частині стягнення процентів за договором позики від 15 березня 2004 року.

За вказаним договором позивачка позичила відповідачу у борг гроші в сумі 2000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути борг з процентами - 2600 доларів США.

Згідно вимогам ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом вищезгаданої норми закону, а також положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року надання грошей у позику є фінансовою послугою, яка надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.

Оскільки ОСОБА_1. не є фінансовою установою і не є суб'єктом підприємницької діяльності, то вона не наділена правом видавати гроші у борг під проценти, у зв'язку з чим її вимоги про стягнення процентів за договором позики від 15 березня 2004 року не засновані на законі.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Чорноморського районного суду від 16 січня 2006 року в частині стягнення 3030 грн. - процентів за договором позики скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові про стягнення 3030 грн. процентів за договором позики.

У решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України

протягом двох місяців.                               

Судді:

Панков М.В.

Белинчук Т.Г.

Ісаєв Г.А.