ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 56/17210.09.10
Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.
при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко"
простягнення 20696,53 грн.
Представники сторін:
від позивача Таргоній В.Ф. - СПД;
від відповідачане з‘явились.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" заборгованості на загальну суму 20696,53 грн., у т.ч.18500,00грн. –основний борг, 518,00 грн. –інфляційні нарахування, 202,23 грн. –3% річних, пені у розмірі 1476,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвалу про порушення провадження у справі отримано відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення.
За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку представників не забезпечив, пояснень по суті позовних вимог не надав.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва
В С Т А Н О В И В:
01.04.2009 між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, як перевізником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (відповідач), як замовником укладено договір № 108 про перевезення вантажів по території України, відповідно до умов якого перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення, зазначеного замовником у разовому договорі –заявці та видає його особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу та вказаній у супровідних документах.
На підставі разового договору –заявки від 20.01.2010 позивач здійснив на замовлення відповідача перевезення вантажу, вартість перевезення складає 18500,00 грн. без ПДВ.
Виконання позивачем послуг з перевезення підтверджується актом виконаних робіт від 07.02.2010, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками.
Відповідно до п. 4.2 Договору замовник здійснює оплату перевізнику за виконані послуги на підставі рахунку –фактури шляхом перерахування коштів на рахунок перевізника у термін 26 банківських днів з моменту підписання акту приймання –передачі виконаних робіт.
Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати вартості робіт по перевезенню не виконав, вартість робіт у розмірі 18500,00 грн. не оплатив.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доказів оплати вартості послуг перевізника на загальну суму 18500,00 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.
За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 4.2 Договору (протягом 26 банківських днів, тобто до 16.03.2010) позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 18500,00 грн. підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 518,00 грн. та 3% річних у розмірі 202,23 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 202,23 грн. підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань позивача, суд визнає його не вірним оскільки позивач здійснив розрахунок за лютий і березень 2010 року, тоді як дата з якої у відповідача виник борг є 17.03.2010, отже нарахування збитків від інфляції починається з квітня 2010 року. Однак, оскільки суд обмежений позовними вимогами, заяви від позивача про вихід суду за межі позовних вимог не надходило, то позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції за лютий, березень 2010 у розмірі 518,00 грн. задоволенню не підлягають.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1476,30 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.2.2 договору замовник несе відповідальність за необґрунтовану відмову в оплаті і несвоєчасній оплаті рахунків перевізника у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховані чинні облікові ставки.
За розрахунком суду розмірі пені становить 1323,23 грн. (18500,00 грн.* 83 ( кількість днів прострочки з 17.03.2010 по 07.06.2010)*20,5%/365 = 862,00 грн.) + (18500,00 грн. *30 (кількість днів прострочки з 08.06.2010 по 08.07.2010)*19%/365=288,90 грн.) +(18500,00 грн. *20 (кількість днів прострочки з 08.07.2010 по 29.07.2010)*17%/366 = 172,33 грн.)
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37, код 32305728) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) основну суму заборгованості у розмірі 18500 (вісімнадцять тисяч п‘ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 202 (двісті дві) грн. 23 коп., пеню у розмірі 1323 (одна тисяча триста двадцять три) грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 200 (двісті) грн. 25 коп. та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути з державного бюджету України Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) надмірно сплачене державне мито у розмірі 0 (нуль) грн. 3 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
В.В. Джарти
Дата складання повного рішення 15/09/10