Справа № 2-1383/2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2010 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого А. А. Бабіша

при секретарі Н.М. Яренко

представника О.І. Совенка

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області про зобов’язання органу управління виплачувати підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов’язати начальника управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2010 р., стягнути з відповідача на його користь недоплату підвищення до пенсії за період з 2006 по 2009 р.р. - 6102 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він народився на окупованій території під час Великої вітчизняної війни (1942 р.), тому, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни та, відповідно до положень цієї норми закону, має право на щомісячне підвищення до основної пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, показав, що ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про соціальний захист дітей війни», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Оскільки позивач отримує підвищення до пенсії як член сім’ї загиблого військовослужбовця, перерахунок пенсії з підвищенням дітям війни є недоцільним.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши інші наявні в справі письмові докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_2, 1942 року народження, являється членом сім’ї  загиблого воїна та інвалідом ІІ групи згідно з Посвідченням Серії НОМЕР_1 та Довідки серії КИО-1 №157420 (а.с. 7).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка визначає, що дитина війни - особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, ОСОБА_2, який народився 1942 року на окупованій території, являється дитиною війни.

Таким чином, правовий статус позивача та право на отримання пенсії регулюється Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пільги надаються за їх  вибором згідно з одним із зазначених законів.

Відповідно до довідки № 44 від 17 лютого 2010 року, виданою управлінням Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області, позивач отримує пенсію за віком, крім того з 01 січня 2006 року йому було виплачено підвищення до пенсії як члену сім’ї загиблого військовослужбовця (а.с. 11).

Таким чином, оскільки позивач отримує надбавку як член сім’ї загиблого військовослужбовця з 01.01.2006 року по теперішній час і ці надбавки входять в розмір пенсії, пенсію він отримує само собою, крім того, зазначена надбавка є більшою за надбавку як дитині війни, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ч. 1 ст. 1, ст. 6, ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10-11, 60, 211, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В заявленому позові ОСОБА_2 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         А.А. Бабіш