Справа № 2 – 2949/10

 2010 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року Суворовський районний суд міста Одеси, у складі:

Головуючого -  судді         Малиновського О.М.,

при секретарі -                    Стояновій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  відкритого акціонерного товариства „Північтранс”, закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія», третя особа: ОСОБА_3  – про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами в яких просила стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 9 133,09 гривень, збитки за встановлення розміру матеріальної шкоди в розмірі 500 гривень, та моральну шкоду в розмірі 18 266 гривень.

Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги в яких просила стягнути з ЗАТ «Міська страхова компанія» заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 9133,09 гривень, з ВАТ «Північтранс», ОСОБА_2 по 500 гривень за встановлення розміру шкоди завданого транспортному засобу, та моральну шкоду в розмірі 18266 гривень, стягнувши понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2009р. по вул. Дніпропетровська дорога, в м. Одесі, з вини водія автобусу БАЗ, р/н НОМЕР_1, ОСОБА_3, який працював у ВАТ «Північтранс» відбулось зіткнення з належним їй на праві власності транспортним засобом БМВ318, транзитний р/н НОМЕР_2, внаслідок чого її автомобілю була завдана матеріальна шкода в розмірі 9133,09 гривень. За проведення експертного дослідження позивачкою було сплачено 500 гривень.    Моральну шкоду позивачка обґрунтовувала тим, що протиправними діями їй було завдано фізичних та моральних страждань. Вона перенесла стрес, порушилась робота нервової системи організму. Внаслідок пошкодження транспортного засобу, вона була позбавлена можливості користуватися автомобілем, який їй необхідний для роботи. Вона була вимушена докладати додаткових засиль для організації свого життя. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Під час розгляду справи, ухвалою суду від 02.07.2010р. до участі у справі були залучені в якості співвідповідачів ЗАТ «Міська страхова компанія», ВАТ «Північтранс».

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити та додатково пояснила, що автобус, яким керував ОСОБА_3 мав таблиці із зображенням 170 номеру маршрутного таксі. Під час зіткнення транспортних засобів в автобусі перебували пасажири. На місце ДТП приїжджали особи, які представлялись робітниками ВАТ «Північтранс».

Представник ОСОБА_2  в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі  пославшись на те, що ОСОБА_2 дійсно є власником автобусу БАЗ , р/н НОМЕР_1, проте  даний автобус був переданий до ВАТ «Північтранс» за договором оренди та останні його використовували для перевезення пасажирів.

Представник ЗАО «Міська страхова компанія» пред’явлені позовні вимоги визнала частково, зазначивши, що позивачка звернулась до страхової компанії для проведення страхових виплат. Страховою компанією був розглянутий пакет документів та було прийнято рішення про відшкодування шкоди в розмірі 8633,09гривень з урахуванням франшизи в розмірі 500 гривень.

Представник ВАТ «Північтранс» пред’явлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначивши, що транспортний засіб БАЗ, р/н НОМЕР_1  не має не якого відношення до транспортного підприємства. Перереєстрація автобусу в органах ДАІ проводилась для проходження тендеру, тобто підприємство набирало транспортні  засоби для їх кількості. Представник зазначав, що ОСОБА_3 в трудових відносинах з ВАТ «Північтранс» не перебував та не перебуває. Оскільки під час ДТП транспортний засіб позивачки мав транзитні номерні знаки, а експертне дослідження автомобіля було проведено після реєстрації автомобіля в органах ДАІ, де були отримані нові номерні знаки, не можливо ідентифікувати якому автомобілю було завдано матеріальну шкоду. Вважав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

ОСОБА_3 в судове засідання не явився без поважних на те причин. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши  сторін, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

Судом встановлено,  що 29.04.2009р. на вул. Дніпропетровська дорога, в м. Одесі відбулось зіткнення між автомобілем „БАЗ”, р/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобілем БМВ, транзитний  р/н НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1  

Причиною зіткнення зазначених вище транспортних засобів стало порушення Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. з боку водія автомобіля „БАЗ”, р/н НОМЕР_1, ОСОБА_3, яке виразилось в тому, що він перед початком руху не впевнився в безпечному маневрі допустив зіткнення з автомобілем, який належить  позивачці.  Дана обставина підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.09.2010р. про визнання ОСОБА_3 винним  у скоєнні ДТП.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, постанови суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Транспортний засіб „БАЗ”, р/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.39). Судом встановлено, що згідно реєстраційної картки, зазначений транспортний засіб був переданий ВАТ «Північтранс». Згідно копії тимчасового реєстраційного талону, виданого 14.12.2007р. в МРЕВ № 2 УДАІ УМВС України в Одеській області, яке було дійсне до 13.12.2010р., власником транспортного засобу (титульний власник) «БАЗ», р/н НОМЕР_1, є ВАТ «Північтранс» код 05523553 (а.с.58). Факт використання вказаного автобусу з метою внутрішнього перевезення пасажирів ВАТ «Північтранс» підтверджується ліцензійною карткою НОМЕР_3, виданою автотранспортною інспекцією ліцензіату ВАТ «Північтранс» (а.с.59). Строк дії ліцензійної картки був визначений до 13.12.2010р.  

Відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що ОСОБА_3 керуючи ТЗ „БАЗ”, р/н НОМЕР_1 перебував у фактичних трудових відносинах з ВАТ «Північтранс», проте з порушенням норм діючого законодавства не був оформлений та зареєстрований належним чином, як найманий працівник. Даний факт також підтверджується постановою про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, де він зазначав, що працює на посаді водія у ВАТ «Північтранс»

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особі, відшкодовується виною особою.

Встановлення вказаних фактів дає підстави вважати, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29.04.2010р., транспортний засіб БАЗ, р/н НОМЕР_1,  перебував у володінні ВАТ «Північтранс», а як наслідок дане товариство повинно  відповідати перед позивачем за завдану матеріальну та моральну шкоду. Дані обставини виключають відповідальність ОСОБА_2 щодо відшкодування на користь позивачки заподіяної матеріальної та моральної шкоди. В зв’язку з чим, суд вважає, що вимоги пред’явлені  до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

В наслідок зазначеного зіткнення транспортних засобів, автомобілю БМВ були завдані механічні пошкодження, матеріальний розмір яких склав 9133,09 гривень. Розмір заподіяної матеріальної шкоди підтверджується висновком спеціаліста № 131/09 від 10.09.2009р. за який позивачкою було сплачено 500 гривень (а.с.6-19). Як було встановлено судом,  ОСОБА_1  після ДТП та складання вказаного вище експертного висновку щодо встановлення розміру матеріальної шкоди зареєструвала ТЗ в органах ДАІ, отримавши  новий р/н НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, в якому зазначено номер кузова автомобіля БМВ318 НОМЕР_3 (а.с.21). З експертного дослідження № 131/09 вбачається, що  спеціалістом було досліджено ТЗ БМВ318, транзитний р/н НОМЕР_2, номер кузова  НОМЕР_3 є ідентичним номеру зазначеному в технічному паспорті. Наявність даних фактів вказує на безпідставні ствердження представника ВАТ «Північтранс» про неможливість ідентифікувати автомобіль якому було завдано матеріальну шкоду та який автомобіль був зареєстрований на ім’я  позивачки.

Згідно договору про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль марки БАЗ, р/н НОМЕР_1 в період з 19.05.2008р. по 18.08.2009р.  був застрахований у ЗАТ «Міська страхова компанія» з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну в розмірі 25000 гривень,  з визначенням франшизи в розмірі 500 гривень.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страхування відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров’ю, майну третьої особи.

ОСОБА_1 у відповідність до ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 28.07.2010р. звернулась до ЗАТ «Міська страхова компанія» із заявою з метою отримання страхового відшкодування.

Отже, з урахуванням визнання  представником ЗАТ «Міська страхова компанія» пред’явлених позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, яке не порушує права та охоронювані законом інтереси третіх осіб, за мінусом визначеного в договорі розміру франшизи, суд вважає, що відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України з ЗАТ «Міська страхова компанія» слідує стягнути на користь  ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8633,09 гривень.

Інший розмір матеріальної шкоди, який складається з франшизи в розмірі 500 гривень та витрат понесених позивачкою на проведення експертного дослідження в розмірі 500 гривень, з урахуванням зазначених та встановлених  вище фактичних обставин, відповідно до ст. 1194 ЦК України слідує стягнути з  ВАТ «Північтранс».

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Виходячи з моральних страждань перенесених позивачкою, які виразилися в порушені звичайного устрою її життя, щодо використання автомобіля, прикладення додаткових зусиль відносно поновлення його стану, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає можливим частково задовольнити вимоги позивачки стягнувши з ВАТ «Північтранс»  на її користь 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Заперечення представника ВАТ «Північтранс» суд до уваги не приймає, вважає їх хибними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам з ЗАТ «Міська страхова компанія» на користь позивачки слідує стягнути судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 86,33 гривень, 60гривень витрат з інформаційно-технічного розгляду справи та 615,65 гривень витрат пов’язаних з викликом ОСОБА_3 через оголошення у пресі. З ВАТ «Північтранс» на користь позивачки підлягає стягненню державне мито в розмірі 13,50 гривень, 60 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 615,65 гривень, витрат пов’язаних з викликом ОСОБА_3 через оголошення у пресі.

Керуючись ст.ст.10,11,57,64,81,84,88,209, 212-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1  – задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»  на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну в наслідок дорожньо-транспортної пригоди  в розмірі  8633 гривень 09 копійок.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Північтранс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну в наслідок дорожньо-транспортної пригоди  в розмірі 1000 гривень та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – відмовити в повному обсязі.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 761,98 гривень та з відкритого  акціонерного товариства «Північтранс» на користь ОСОБА_1 в розмірі 689,15 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня оголошення рішення суду.

              Суддя –