УКРАЇНА                                                                                                    

                                              Справа  № 2-607/10

                      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 вересня 2010 року Царичанський районний суд Дніпропетровської  області     в складі:                         головуючої: судді – Гудим О.М.

                  при секретарі –Верхогляд О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області, про визнання незаконною дій відповідача та  зобов’язання його вчинити певні дії,    

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни – особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Зазначена обставина підтверджується паспортом.

    Згідно ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячно доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але протягом 2006 – 2007 років така доплата йому не виплачувалась взагалі, а починаючи з 01 січня 2008 року по теперішній час виплачується не у повному обсязі, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму, посилаючись на норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» та Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

    В зв’язку з чим він вимушений був звернутись до Управління Пенсійного Фонду України в Царичанському районі щодо перерахунку (підвищення) йому розміру доплати до пенсії як дитині війни.

    Відповідачем було відмовлено йому у перерахунку розміру доплати до пенсії, з чим він не погоджується. Крім того, його вимоги були залишені без задоволення також Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

    Відповідач у наданих йому відповідях посилається на ч.3 ст. 28 ЗУ ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якою встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст. 28, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, по друге, на те, що у своїй діяльності стосовно визначення розміру підвищення до пенсії дитині війни керувалися нормами Законів України ?ро державний бюджет України на 2006 рік”, ?ро державний бюджет України на 2007 рік”, ?ро державний бюджет України на 2008 рік”, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України та постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 ?еякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», на підставі яких призупинялася виплата даної встановленої законом надбавки до пенсії втратили чинність, як такі що є неконституційними (Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року).    

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені даним законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти на законних підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

При прийнятті нових законів або внесення змін до діючих Законів не допускається звужень змісту та обсягу прав і свобод.

При наявності прямої норми закону, яка регулює спірні правовідносини, постанови КМУ, що приймаються всупереч закону, як підзаконні нормативні акти при розгляді позовів фізичних осіб щодо захисту порушених прав судами не застосовуються. Згідно з положеннями ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України, або міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу  юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, слід дійти висновку, що при призначенні їй розміру доплати до пенсії як дитині війни застосуванню підлягають вимоги ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Тому, відмова відповідача у виплаті зазначеної законом доплати до пенсії є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

Розмір доплати до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Дії відповідача значно звужують його право на отримання встановленого законом розміру доплати до пенсії як дитині війни, тому їх не застосування та застосування норм постанов КМУ протирічить вимогам Конституції України та приписам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вважає, що строк звернення до суду з даним позовом за захистом його прав не порушений, оскільки йому не було повідомлено відповідачем про порядок та розміри нарахувань жодного разу, або про те, що його права порушені і продовжують порушуватись.

Прохає визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області щодо не проведення нарахування та виплати йому щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 16 вересня 2010 року  в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області нарахувати і виплатити щомісячну доплату до пенсії йому за період з 01.01.2006 року по 16 вересня 2010 року в розмірі 30% мінімальної  пенсії  за віком, згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    У судовому засіданні позивач та його представник не з’явились, надіслали заяву, в якій прохають справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, надіслала заяву в якій прохає справу розглядати у її відсутність,   позов не визнала, та заперечує проти нього.

    Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних  підстав.

    Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи  юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Відповідно до вимог ч. 3 ст. 60  ЦПК України  доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

    В судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується копією паспорту (а.с.5) ,  пенсійним посвідченням (а.с.4).

    Відповідно до абз.1,2 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року)Другої світової  війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія – встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної  допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

    Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, тобто наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, суд вважає, що держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий  зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку зі  статусом дитини війни.

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( в редакції від 18.11.2004 року, яка набрала чинності 01.01.2006 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    За змістом положень частин 2 і 3 ст. 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Проте, дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена Законами України № 3235-ІУ від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів" внесені зміни до вказаного вище Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких положення статті 6 Закону викладені в новій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Рішенням  же Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року (п.12. ст.71) положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" та  рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів " щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними , а рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст. 147  Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, є остаточним та обов’язковим до виконання на всій території України та всіма суб’єктами владних повноважень і іншими  посадовими особами.

    Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вважаються діючими лише з 09.07.2007 року.

    Згідно ч.2 ст.19 Конституції  України органи державної  влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.

    Згідно ч.2 ст.152 Конституції  України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Такі висновки узгоджуються із п.2 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000 р., в якому міститься також  роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню.

    Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції  України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території  України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

    Відповідно до ст.ст.69,73 Закону України "Про Конституційний Суд України ", в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції  України, вони втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання.

    Оскільки, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" , а також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких  законодавчих  актів України", визнані неконституційними, вони втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

    Таким чином, після прийняття рішень Конституційним  Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача лише за 2007 та 2008 роки та здійснити виплати у  розмірах передбачених законом з дати визнання Конституційним судом України неконституційності положень законів про бюджет на відповідний рік, які обмежували зазначені виплати, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

В період же 2006 року та з 01 січня 2007 року по 08.07.2007 року, та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року відповідач діяв правомірно.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена, і відповідно  у 2009 та з 01.01.2010 року до 30.06.2010 року продовжує діяти норма, згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу у 2008 році.

Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був встановлений відповідно: з 01.01.2007 рік – 380 грн., з 01.04.2007 року – 406 грн., з 01.10.2007 року – 411 грн., з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн.

Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплати у розмірах, передбачених Законом.

    З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного  фонду України в  Царичанському районі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України  "Про  соціальний захист дітей війни" в 2007 році взагалі не здійснювало і виплат не проводило, а  з 01.01.2008 року по 31.07.2010 року частково здійснювало виплати підвищення у розмірі надбавки, встановленої  для учасників війни, тобто у розмірі лише 10% від прожиткового  мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, тобто у меншому розмірі, ніж 30 %  мінімальної пенсії за віком, що свідчить про незаконну бездіяльність відповідача  протягом зазначених періодів, яка виразилась у не проведенні нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

    Невиконання Кабінетом Міністрів України, передбаченого в п. 3 Прикінцевих положень  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обов’язку у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його вимог не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людей. Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, а тому питання про нарахування та перерахування пенсії позивача покладено на  Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі.

    За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року  та за період з 22.05.2008 по 31.07.2010 року.    

    В той же час, суд  приходить до висновку, що до дня винесення Конституційним Судом України рішення - 09 липня 2007 року – відповідач діяв в межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача за 2006 рік не підлягають задоволенню, оскільки зупинення дії положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року не визнано неконституційним, тому Закон України "Про державний бюджет України на 2006 рік" підлягав застосуванню щодо зазначених у позові правовідносин до вказаної  дати.

    Обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено на територіальні управління за місцем проживання позивача, в даному випадку на Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі, і визначення суми, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, належить до дискреційних повноважень саме відповідача, а тому суд не вирішує питання про зобов’язання нарахувати та виплатити конкретну суму, а лише зобов’язує відповідача нарахувати та виплатити пенсію у відповідності з чинним  законодавством, оскільки, перерахувавши розмір пенсії, суд фактично підмінить функції Управління Пенсійного фонду, що є неприпустимим відповідно до норм чинного законодавства України.

    Відсутність механізму реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних  вимог, так як саме на органи Пенсійного  фонду України покладено обов’язок нарахування та перерахування і виплату пенсії з відповідними підвищеннями, а тому суд ці доводи не приймає до уваги.

    Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", враховуючи трьохрічних строк позовної давності - за  період з 25 серпня  2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008  року по даний час, тобто до 16 вересня 2010 року та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити за вказаний період пенсію у відповідності із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.267 ЦК України, сплив позовної даності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідач заперечує проти позовних  вимог.

Оскільки  Рішення Конституційного  Суду України було  офіційно оприлюднено у "Віснику Конституційного Суду України " №4 від 07.11.2007 року, то позивач, на думку суду, саме з тієї дати повинен був дізнатись про порушення своїх  прав. З позовом він звернувся до суду 25 серпня 2010 року, пропустивши передбачений законом трьохрічний строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів за період з 01.01.2006 року до 24.08.2007 року.

Наведені позивачем причини пропуску процесуального строку не можна визнати поважними, оскільки будь-які об’єктивні чи  суб’єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутись до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо він вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Час ухвалення рішення Конституційним Судом України, на яке посилається позивач у позовній заяві, та його опублікування не ставить, на думку суду, в залежність від  цього виникнення у позивача права на звернення до суду.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню,  саме у межах трьохрічного строку позовної давності з моменту звернення з позовом до суду (25.08.2010 р.), з врахуванням винесення Рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. та від 22.05.29008 р., а саме: з 25.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 16.09.2010 року.

В задоволенні позовних вимог  за інші періоди, а саме: за 2006 рік та з 01.01.2007 року по 25.08.2007 року і з 01.01.2008 року по 21.05.2008 рік слід відмовити.

Вирішуючи питання про нарахування конкретної  суми, суд  приходить до висновку, що визначення суми, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачці, належить до дискреційних повноважень відповідача, які він і повинен вчинити, а не суд, який визначивши суму, підмінить відповідача, а також суд розглядає справу в межах позовних вимог .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного  фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області про визнання незаконною дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії, задовольнити  частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 25.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 16 вересня 2010 року  в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області нарахувати і виплатити щомісячне підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 25.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 16 вересня 2010 року в розмірі 30% мінімальної  пенсії  за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, виходячи з розміру мінімальної  пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В іншій частині позовних  вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів  з подачею апеляції через районний суд.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 17 вересня 2010 року.

       Головуюча:                                                                                                                О.М.ГУДИМ