УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

31 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Панкова М.В. суддів   їсаєва Г.А.

Белинчук Т.Г. при секретарі   Войциховській Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Білогірського державного житлово-комунального підприємства до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору піднайму жилого приміщення та про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Білогірської міської ради, Білогірського державного житлово-комунального підприємства про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Білогірської міської ради, про вселення та зміну договору найму жилого приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 30.03.2006 року,

Встановила:

Білогірське ДЖКП звернулося із зазначеним позовом, свої вимоги мотивуючи тим, що 15.01.2005 року ОСОБА_1. разом з дочкою ОСОБА_2 зареєструвалася за договором піднайму в квартирі № АДРЕСА_1 в м. Білогірську АР Крим. Вказана квартира належить Білогірському ДЖКП. ІНФОРМАЦІЯ_1 року основний квартиронаймач ОСОБА_3 помер. Договір піднайму жилого приміщення укладений з порушенням вимог Житлового кодексу України і є недійсним. ОСОБА_1. було запропоновано в добровільному порядку знятися з реєстрації у вказаній квартирі, однак вона відмовляється. Білогірське ДЖКП просило суд визнати договір піднайму житлового приміщення недійсним, а ОСОБА_1. такою, що втратила право користування жилим приміщенням та припинити реєстрацію ОСОБА_1. у вказаній квартирі.

Рішенням Білогірського районного АР Крим від 30.03.2006 року позов Білогірського ДЖКП задоволено. Визнано недійсним договір піднайму жилого приміщення, укладений 15.01.2005 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_1.  визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою № АДРЕСА_1 в м. Білогірську АР Крим. Реєстрацію ОСОБА_1. за вказаною адресою припинено. Зустрічний позов ОСОБА_1. залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1. судовий збір на користь держави у розмірі 17 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник Білогірського ДЖКП вважає, що судом першої інстанції у повному обсязі досліджені всі обставини справи і дана правильна оцінка зібраним по справі доказам, тому підстав для скасування рішення немає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Білогірського ДЖКП, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування ухваленого рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір, укладений між наймачем спірної квартири ОСОБА_3. і піднаймачем ОСОБА_1. є недійсним.

Так, встановлено, що спірна квартира належить Білогірському ДЖКП, знаходиться у комунальній власності, та Білогірське ДЖКП є наймодавцем цієї квартири.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, був основним квартиронаймачем спірної квартири. Між ОСОБА_3. та ОСОБА_1. був укладений договір без вказівки дати піднайму жилого приміщення - вказаної квартири. На підставі цього договору 15.01.2005 року ОСОБА_1. та її дочка ОСОБА_2 2002 року народження зареєструвалися по місцю проживання у вказаній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.

Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення при укладанні договору піднайму жилого приміщення вимог ч.4 ст.91, ч. 1 ст.93 ЖК України між ОСОБА_3. і ОСОБА_1., оскільки не була отримана згода наймодавця - Білогірського ДЖКП, договір не був зареєстрований в Білогірському ДЖКП, а також, з урахуванням того, що жила площа спірної квартири - 29,6 м² у результаті спільного проживання одного наймача - ОСОБА_3. та двох піднаймачів - ОСОБА_1. і її дочки становить менш від встановленого ЖК України (13,65 м на одну особу). Відповідно до ст.94 ЖК України здача жилого приміщення в піднайом з порушенням вимог, встановлених ч.ч. 1,3,4 ст.91 і ст.93 ЖК України, тягне за собою недійсність договору піднайму. У цьому разі громадяни, які незаконно поселилися в жилому приміщенні, зобов'язані негайно звільнити його, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до положень п. 9 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.85 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України" із змінами, при вирішенні спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сімї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання та інше. При цьому, наявність чи відсутність прописки (реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сімї наймача (власника) приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. та її дочка не є членами сім'ї померлого, так як шлюб між ними у встановленому законом порядку не був зареєстрований, факт знаходження у фактичних шлюбних відносинах також не доведено. Посилання у апеляційній скарзі на свідчення свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., як підтвердження факту шлюбних відносин між ОСОБА_3. і ОСОБА_1. колегія суддів не приймає до уваги, оскільки свідок ОСОБА_4. приходиться матір'ю ОСОБА_1. і тому є заінтересованим свідком, а пояснення свідка ОСОБА_5. показують тільки те, що це на її прохання ОСОБА_1. доглядала за хворим ОСОБА_3., оскільки у неї не було вирішено квартирне питання і в яких вони були стосунках вона не знає.

Допитані у суді першої інстанції свідкі ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. показали, що ОСОБА_1. не проживала з ОСОБА_3. та не вела з ним спільного господарства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання ОСОБА_1. такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою № АДРЕСА_1 в м. Білогірську АР Крим.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають вимогам закону і матеріалам даної справи.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 30.03.2006 року залишити без

змін.                                                                            

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.

Панков М.В.

Головуючий, суддя

Судді: