Справа № 2-1758/2010р

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

07 липня 2010 року                                                    м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді А.А. Бабіша

при секретарі –  Н.М. Яренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення пенсії дітям війни.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до відповідача з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є  дитиною війни, тому на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач таку допомогу виплатив у значно меншому розмірі, ніж встановлено Законом, тому  позивач просить суд  визнати неправомірними  дії  відповідача, та стягнути  невиплачену суму доплати до пенсії  за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по дату винесення рішення  у справі.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надіславши заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіславши заяву, в якій, керуючись ст. ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства, просив суд про розгляд справи без його участі, позов не визнав.

          Дослідивши матеріали справи,  оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон),  дитина війни  - це особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої  світової  війни  було менше 18 р.

    В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, пенсіонером та має статус дитини війни.

    Згідно з ч.1 ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» призупинено дію ст. 6 Закону, однак рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону викладено у новій редакції, разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р.  ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як вбачається з довідки відповідача та  його письмових  заперечень, надісланих до суду, позивачу  підвищення до пенсії  у 2006 році не виплачувалось, а у 2008-2009 р.р. нараховувалось та виплачувалось у розмірі від 47 до 49,8 грн. щомісячно.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт обмеження права позивача як дитини війни на отримання встановленого ст.6 Закону підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка є частиною права на соціальний захист, передбаченого ч.1 ст. 46 Конституції України.

Аналізуючи надані докази у справі, суд приходить до переконання, що  позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача підвищити  пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з того часу, коли визнано неконституційними положення вищевказаних Законів про їх зупинення, тобто за 2007 р. з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за 2008 р. – з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. з урахуванням фактично виплачених сум; дії відповідача по невиплаті такого підвищення до пенсії у 2007 р.  та виплату такого підвищення у 2008 р. у значно меншому розмірі слід визнати неправомірними підлягають задоволенню

Також суд вважає  безпідставною  виплату в 2009, 2010 році підвищення до пенсії  у значно меншому розмірі, ніж передбачено  Законом, оскільки  в Законі України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законі України «Про державний бюджет України на 2010 рік» відсутні вказівки про  зупинення дії ст. 6 Закону, і виходячи із загальних засад пріоритетності  законів над підзаконними нормативними актами,  суд критично ставиться до доводів відповідача про  виплату у 2009, 2010 році підвищення до пенсії у меншому розмірі на підставі п.8 Постанови КМУ №530 від 28 травня 2008 року.

    Відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у такому розмірі: з 1липня 2007 р. – 406 грн., з 1 жовтня 2007 р. – 411 грн.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 квітня 2008 р. – 481 грн., з 1липня 2008 р. – 482 грн., з 1 жовтня 2008 р. – 498 грн.

    Суд знаходить безпідставними доводи відповідача про неможливість застосування даного розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування підвищення до пенсії, що передбачена ч.1ст.6 Закону, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого  розміру мінімальної пенсії за віком, однак  відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, так само як і відсутність надходжень з Державного бюджету України не є підставою для  відмови в реалізації позивачем свого права на соціальний захист.  

    Суд не бере до уваги посилання відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач є особою похилого віку, не має спеціальних знань, використовував можливості добровільного врегулювання спору, тому з поважних причин  пропустив строк звернення до суду.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.42,156 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007та від  22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» п.17 ст. 77 та ст. 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.»  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»,  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,  ст.ст.11, 88, 94, 160,162 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

             Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Василькові Київської області  щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з період з 09.07.2010 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р. по дату винесення рішення.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Київської області  здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 09.07.2010 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р. по дату винесення рішення  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду.

    Постанова набирає чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження або по закінченню апеляційного провадження.

Суддя:                                                                                   А.А. Бабіш