ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
08.10.07 р. Справа № 15/375
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергохолдинг” м. Київ
до відповідача виконавчого комітету Краматорської міської ради
про стягнення збитків у розмірі 7339399,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Білозеров І.М. за довіреністю б/н від 01.11.2005 р.
від відповідача: Білоус І.Г. за довіреністю № 01-31-56 від 15.01.2007 р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.10.2007 року по 08.10.2007 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Енергохолдинг” м. Київ до виконавчого комітету Краматорської міської ради про стягнення збитків у розмірі 7339399,00 грн.
Ухвалою суду від 22.12.2006 р. позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №15/375.
Ухвалою суду від 16.01.2007 р. у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів був продовжений строк вирішення спору у справі №15/375 до 19.03.2007 р.
Ухвалою від 20.02.2007 року суд зупинив провадження у справі та призначив судову економічну та бухгалтерську експертизу, проведення експертизи доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою від 05.09.2007 року поновлено провадження у справі № 15/375.
У судовому засіданні позивачем та відповідачем заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач є підприємством, що здійснював виробництво, транспортування та постачання послуг з опалення, гарячого водопостачання для всіх категорій споживачів м. Краматорська.
Право займатися зазначеним видом діяльності у м. Краматорську позивачу надано згідно рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради № 428 від 05.10.2005 р.
В опалювальний період, який позивач визначає з жовтня 2005 р. по червень 2006 р., ним здійснювалося виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам м. Краматорська. При цьому витрати позивача на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам перевищували затверджені тарифи на оплату теплової енергії для всіх категорій споживачів.
Як стверджує позивач, відповідач рішенням № 428 від 05.10.2005 р. встановив для взаємовідносин споживачів з позивачем щодо оплати за теплову енергію тарифи, які діяли раніше відповідно до рішення відповідача № 439 від 01.10.2003 р.
Збільшення ціни на природний газ, технічну воду та інші ресурси, а також підвищення мінімальної заробітної плати привело до невідповідності встановленого відповідачем тарифу і фактичних витрат позивача на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії в опалювальний період 2005-2006 р.
На думку позивача згідно ст. 191 Господарського кодексу України, ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” відповідач як орган, який встановив тариф, що нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії та нижче її собівартості, повинен передбачити механізм компенсації різниці, відшкодувати цю різницю та надати суб’єктам підприємництва дотацію відповідно до закону.
За вказаний період відповідач частково за даними позивача відшкодував позивачу вказану різницю між фактичними витратами та тарифом на суму 2890000 грн., невідшкодованою залишилася сума 7339399 грн., яку позивач вважає для себе збитками. Вказану суму відповідач позивачу не оплатив до теперішнього часу, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даною позовною заявою.
У поясненнях до позовної заяви про стягнення збитків (лист позивача № 88/0110 від 01.10.2007 р.) позивач вказує на те, що фактичні збитки за 4 квартал 2005 р. склали 3530308 грн., за січень-червень 2006 р. – 6699091 грн., усього – 10229399 грн. Також позивач уточнив суму часткової оплати відповідачем різниці між втратами та тарифом, вказана сума складає 2100000 грн. Таким чином, сума збитків до стягнення складає 10229399 грн. – 2100000 грн. = 8129399 грн. Вказані пояснення позивача щодо уточнення суми збитків суд приймає до розгляду як заяву згідно ст. 22 ГПК України стосовно збільшення суми позовних вимог, в подальшому суд розглядає по суті позов на суму 8129399 грн.
Для повного та об’єктивного розгляду вказаної справи з метою перевірки правильності розрахунку суми збитків у вигляді невідшкодованої різниці між розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії та розміром тарифів на оплату суд призначив економічну експертизу. Згідно висновку № 2485 від 23.05.2007 р. судово-економічної експертизи, складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз, діючі тарифи у період з жовтня 2005 р. по червень 2006 р. у м. Краматорську щодо оплати послуг з опалення та гарячого водопостачання не відповідають дійсній собівартості вказаних послуг та є нижчими від цієї собівартості. Діючий у вказаний період тариф на оплату не відшкодовує в повному обсязі понесені фактичні витрати позивача. Згідно наданої експертам довідки відповідач частково відшкодував вищевказану різницю у розмірі 2100000 грн., що підтверджується бухгалтерськими документами. У зв’язку з невідповідністю тарифу на оплату фактичній собівартості послуг з опалення та гарячого водопостачання у спірний період позивач зазнав збитків у сумі 8129399 грн., яка зменшена експертом на суму 57771 грн. у зв’язку з виявленням помилки позивача при застосуванні розміру тарифу у розрахунках суми збитків. Таким чином, фактична сума збитків за розрахунком експерта складає 8071628 грн. (8129399 грн. – 57771 грн.).
Відповідач надав до суду відзив № 01-31-58 від 15.01.2007 р. на позовну заяву, яким відхиляє позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав:
Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 01.10.2003 № 439 “Про погодження тарифів щодо оплати послуг з опалення та гарячого водопостачання” на підставі звернень обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” Краматорської філії ЗАТ “Торговий Дім “Мегаресурс”, згідно з розпорядженням голови Донецької обласаної державної адміністрації від 07.07.2003 № 423 “Щодо встановлення тарифів на послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення для підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст” та відповідно до ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, погоджені тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання, які надаються всім споживачам, включаючи населення та вищезазначеним підприємствам.
Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 05.10.2005 № 428 на підставі звернення директора Краматорської філії ТОВ “Енергохолдинг” від 30.09.2005 № 22/32 про анулювання ліцензії на виробництво та постачання електричної енергії по нерегульованому тарифу, виданої ЗАТ “Торговий Дім “Мегаресурс” та видачею ліцензії на ці послуги ТОВ “Енергохолдинг”, керуючись ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” внесені зміни до додатку 2 рішення виконкому міської ради від 01.10.2003 № 439 “Про погодження тарифів щодо оплати послуг з опалення та гарячого водопостачання” шляхом заміни в колонці “Найменування підприємств постачальників послуг” слова “Краматорська філія “Торговий Дім “Мегаресурс” на “Краматорська філія “ТОВ “Енергохолдинг”.
Тому доводи позивача про те, що рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 05.10.2005 № 428 “Про внесення змін до рішень виконкому міської ради від 01.10.2003 № 439 та від 18.08.2004 № 349” був встановлений тариф на послуги з опалення та гарячого водопостачання, необґрунтовані.
Краматорська філія ТОВ “Енергохолдинг” здійснювала свою господарську діяльність з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралі та установках з використанням нетрадиційних, поновлюваних джерел енергії.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” – “тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджується органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та /або використовують нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії”.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про теплопостачання” до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання, зокрема належить регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії.
Встановлення тарифів на виробництво теплової енергії для ТОВ “Енергохолдинг”, відповідно до положень ст. 17 Закону України “Про теплопостачання”, повинно було здійснюватися Національною комісією регулювання електроенергетики України. Але у зв’язку з опрацюванням нормативно-правових та методологічних документів з питань формування тарифів на теплову енергію, яка виробляється ТЕЦ, ТЕС АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, Національна комісія регулювання електроенергетики України своїм листом від 22.08.2005 № 01-39-23/3841 “Щодо тарифу на теплову енергію” повідомила, що до відпрацювання та затвердження вищезазначених документів для цих виробників теплової енергії діють тарифи на теплову енергію, що були затверджені місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до прийняття Закону України “Про теплопостачання”.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про теплопостачання” державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України до суб’єктів господарювання у сфері постачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювальні джерела енергії.
Згідно діючих норм цивільного та господарського законодавства для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв’язку з порушенням законних прав позивач повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:
- протиправність дій або бездіяльність відповідача;
- шкідливі наслідки для позивача;
- причино-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;
- вину саме відповідача у заподіянні збитків.
Позивач, як на правову підставу виникнення обов’язку відповідача щодо відшкодування різниці між встановленими тарифами та реальними витратами виробника та постачальника теплової енергії посилається на наступні правові акти: Господарський кодекс України, Закон України „Про житлово-комунальні послуги”, Закон України „Про теплопостачання”.
Згідно ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також інші закони України. Стаття 5 цього ж кодексу передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Вищевказані акти цивільного законодавства вступили у дію: Господарський кодекс України з 01.01.2004 року; Закон України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 року з дня його опублікування, крім частин 4, 5, 7, 8 статті 31 цього закону, які набули чинності 01.01.2005 року; Закон України „Про теплопостачання” з 06.07.2005 року.
Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, відповідач дійсно рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 01.10.2003 № 439 “Про погодження тарифів щодо оплати послуг з опалення та гарячого водопостачання” погодив тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання, які надаються усім споживачам. Після цього відповідач ніякими рішеннями вказані тарифи для позивача не встановлював, не погоджував, не затверджував та не змінював. Ствердження позивача про встановлення відповідачем таких тарифів рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 05.10.2005 № 428 “Про внесення змін до рішень виконкому міської ради від 01.10.2003 № 439 та від 18.08.2004 № 349” не відповідає дійсності та змісту вказаного рішення, копія якого додана до матеріалів справи.
Таким чином відповідач погоджував вказані тарифи у 2003 році, коли ще не діяли правові норми про те, що тарифи повинні бути не меншими за витрати на виробництво та постачання теплової енергії споживачам, на той час був відсутнім обов’язок у відповідача згідно вказаних норм закону про надання дотації або відшкодування різниці між розміром тарифів та реальними витратами виробника та постачальника теплоенергії. В подальшому відповідач у період дії вказаних правових норм включно опалювальний період 2005-2006 р. не вчиняв дій, направлених на регулювання таких тарифів, які б порушували матеріальні права та інтереси позивача.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин суд вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення збитків саме з відповідача у зв’язку з відсутністю протиправних дій останнього та відсутністю його вини у заподіянні збитків позивачу. Позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв’язку з відмовою у задоволенні позову згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, в тому числі пов’язані з його оплатою вартості проведення судової економічної експертизи (документи у підтвердження фактичної оплати представлені позивачем до суду).
На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні 08.10.2007 р. оголошено рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя Богатир К.В.