Справа №2-470/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 року м.Чернівці
Першотравневий районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді - Скуляка І.А.,
при секретарі - Рудій А.І.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Ксеннікова Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» про внесення змін до договору, -
ВСТАВНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про внесення змін до договору про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року та договору іпотеки №19919 від 22.08.2006 року, посилаючись на те, що 22 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №11031453, згідно якого банк зобов’язався надати кредит позивачу у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії в розмірі 60000,00 доларів США.
В забезпечення виконання зобов’язання за даним договором між відповідачем та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договору поруки №36067 та №36068 від 22.08.2006 року.
Також в забезпечення виконання зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.06.2006 року 22 серпня 2006 року між позивачем, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір іпотеки №19919, згідно якого була передана в іпотеку квартира за адресою АДРЕСА_1.
30 липня 2007 року було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.06.2006 року, згідно якої ліміт кредитної лінії був збільшений до 89000,00 доларів США.
В зв’язку із тим, що в економіці України відбулись негативні зміни, які призвели до значного зменшення його доходу в 2009 році, та в зв’язку із відсутністю роботи значно впав його дохід від підприємницької діяльності порівняно з його щомісячними доходами січні-серпні 2008 рок, та в зв’язку із непередбаченим знеціненням національної валюти України гривні, вважає, що дані обставини є істотними, та такими що змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України, та що дані обставини не залежать ні від нього, ні від відповідача, а тому вважає, що дана обставини є непередбачуваними, і будь-яким чином змінити їх він не в змозі, так як вони носять глобальний характер.
Згідно збільшених позовних вимог, просить суд внести зміни до договору про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року шляхом виключення з тексту договору пунктів 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.3., 7.4., 9.2., 9.14., та внести зміни до договору іпотеки №19919 від 22.08.2006 року укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачем шляхом виключення з тексту договору пунктів 2.1.1., 2.1.2., 4.1. та зобов’язати ПАТ «УкрСиббанк» провести реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року шляхом надання відстрочки по сплаті основного боргу за договором про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року на термін два роки з моменту проведення реструктуризації, продовжити термін дії договору про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року до 22.08.2020 року, встановити процентну ставку за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року в розмірі 2 процентів річних на термін два роки з моменту проведення реструктуризації та судові витрати покласти на відповідача.
Від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову, згідно нової редакції яких, відповідач посилається на те, що зміна обставин, на які посилається позивач, ніяким чином, не пов’язана з умовами виконання кредитного договору і договору іпотеки, не може вважатись істотною зміною обставин в розумінні частин 1,2 ст.652 ЦК України, оскільки економічна криза негативно впливає як і на позивача, так і на відповідача, зменшення розміру доходу позивача також на думку відповідача не є підставою для звільнення позивача від виконання зобов’язання за кредитним договором, оскільки в разі задоволення позову відповідач не матиме можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, та позивач на його думку не буде виконувати взяті на себе зобов’язання по зазначеному кредитному договору, а тому зменшення доходу позивача від підприємницької діяльності є ризиком, який він несе особисто. Та зазначає, що за валютні ризики відповідальність також лежить позичальнику, а не на банку. Позов не визнав та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
В судому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, та обґрунтовуючи їх посилався на обставини викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, посилався на доводи викладенні у запереченнях проти позову.
Відповідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так судом встановлено, що 22 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №11031453, та 30 липня 2007 року була укладена додаткова угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року, згідно яких позивач зобов’язався прийняти і повернути кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 89000,00 доларам США. (а.с. 6-15, 25).
В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором №11031453 від 22.08.2006 року між позивачем, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір іпотеки №19919 від 22.08.2006 року, згідно якого була передана в іпотеку квартира за адресою АДРЕСА_1. /а.с.20-24/.
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях, а якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
В договорі про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року , із врахуванням змін внесених до нього згідно додаткової угоди №1 від 22.08.2006 року, сума, яка підлягає поверненню, зазначена саме в іноземній валюті, а не у гривні, і без еквіваленту в гривні. Також договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту в іншій валюті, ніж та, в якій він був отриманий позичальником.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона - позикодавець передає у власність другій стороні - позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути таку ж суму грошових коштів. Обов’язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти передбачено в ст. 1054 ЦК України. Статтею 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно п.1.2.2. кредитного договору №11031453 від 22.08.2006 року позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 22 серпня 2017 року, якщо не застосовується інший термін повернення кредиту, вставлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 даного договору на підставі будь-якого з п.п.2.3., 4.9., 5.3.-5.6., 5.8., 5.10, 7.4., 9.2., 9.14. договору.
Аналізуючи п.8.2. кредитного договору №11031453 від 22.08.2006 року, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до банку з метою отримання кредиту саме в іноземній валюті та підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов’язки за договором і погоджується з ними, та підтверджує свою здатність виконувати умови даного кредитного договору.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 652 ЦК України, на підставі якої пред’явлено даний позов, передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 ЦК України, а саме:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору відповідно ст..652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане.
Як встановлено судом, та не оспорено сторонами, банк свої зобов’язання по кредитному договору виконав, надав кредитні кошти, а позичальник отримав те, на що розраховував - отримання коштів на споживчі цілі, як це зазначено у п.п.1.4. кредитного договору. На момент укладання договору не існувало заборони позивачу взяти кредитні кошти в іншій іноземній валюті, або в гривні. Грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.
А тому твердження позивача, про те, що істотною зміною обставин є ріст курсу гривні по відношенню до долара, оскільки на день укладення договору курс був значно меншим, і при укладенні договору, він не думав, що дана обставина настане, - суд не приймає до уваги, в зв’язку із тим, що відповідно до даного договору, належним виконанням його умов, є повернення кредиту та сплата інших платежів саме у доларах, а не у гривні, як вказує позивач, а тому зміна даної обставини, на яку посилається позивач, ніяким чином не пов’язана з умовами виконання договору, і не є істотною в даному випадку.
Крім того, судом не приймається до уваги твердження позивача, про те, що в результаті змін в економіці України різко погіршився його матеріальний стан та це призвело до значного зменшення його доходу в 2009 році від підприємницької діяльності.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
А тому зважаючи на зазначену норму ЦК України, зменшення доходу позивача в зв’язку із фінансовою кризою, на думку суду, не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, і не є істотною зміною обставин, оскільки посилання позивача на настання фінансової світової кризи, яка однак також негативно вплинула і на діяльність банківської системи країни, не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, тому що економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, і не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для внесення змін до кредитного договору №11031453 від 22.08.2006 .
На час укладення договору, як вбачається із показів самого відповідача по справі, позивач був ознайомлений зі змістом договору, умови договору його влаштовували.
Оскільки позивачем під час розгляду справи не було надано доказів, які підтверджують факт настання істотних змін обставин, які він не міг передбачити і на які не міг впливати. Зміна обставин, на які посилається позивач ніяким чином не пов’язана з умовами виконання кредитного договору №11031453 від 22.08.2006 року, а тому суд вважає, що також необхідно відмовити у задоволенні позову в частині вимог, щодо виключення з договору іпотеки №19919 від 22.08.2006 року укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачем пунктів 2.1.1., 2.1.2., 4.1., оскільки вказаний договір іпотеки є похідним від кредитного договору, і укладений в забезпечення його виконання, до того, ж позивач обґрунтовує дані позовні вимоги тим ж обставинами, якими обґрунтовує вимоги, що виключення пунктів із тексту кредитного договору №11031453 від 22.08.2006 року.
Що стосується позовних вимог, щодо зобов’язання відповідача провести реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року шляхом надання відстрочки по сплаті основного боргу за договором про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року на термін два роки з моменту проведення реструктуризації, продовження терміну дії договору про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року до 22.08.2020 року, встановлення процентної ставки за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року в розмірі 2 процентів річних на термін два роки з моменту проведення реструктуризації, суд вважає, що у задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.
Так п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23 червня 2009 року N 1533-VI н адано право комерційним банкам проводити за погодженням із кожним позичальником у термін до 31 грудня 2010 року реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників - фізичних осіб. Реструктуризація розповсюджується на:
1) кредити, видані комерційними банками до 1 жовтня 2008 року;
2) кредити, номінальна сума яких не перевищує 1 млн. гривень, у тому числі деноміновані в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на 1 жовтня 2008 року.
При іпотечному кредитуванні реструктуризації підлягають тільки кредити під заставу житлової нерухомості, яка є єдиним помешканням позичальника та його сім'ї.
Реструктуризація здійснюється шляхом:
1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за кредитними договорами на термін не більше двох років;
2) продовження терміну кредитних договорів з урахуванням обмежень, що діють у комерційних банках, та обставин щодо фінансового стану, в яких знаходяться позичальники;
3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї.
Як вбачається із досліджених та проаналізованих в судовому засіданні матеріалів справи, та пояснень сторін, позивач не звертався до відповідача із заявою про здійснення реструктуризації заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11031453 від 22.08.2006 року . А в контексті зазначеного п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23 червня 2009 року N 1533-VI банкам надано лише право на проведення реструктуризації, не зобов’язано здійснити таку реструктуризацію з власної ініціативи, а тому суд, приходить до висновку, що в контексті даної норми ініціювати проведення реструктуризації заборгованості міг би також і сам позичальник, та на підтвердження звернення з даною ініціативою до відповідача позивач не надав жодного доказу, як не надав доказу відмови йому відповідача у здійсненні реструктуризації заборгованості.
Згідно ч.1 ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч.1 ст.3 ЦПК України заначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та к ожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У ч.1 ст.16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
А тому, зважаючи на викладене, аналізуючи вказані норми ЦПК та ЦК України, суд вважає, що дана вимога позивача, є безпідставною, оскільки ним не було надано суду жодних доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачем його законних прав, свобод та інтересів.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи в судовому засіданні суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, враховуючи те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,15-16,509-510,526, 651, 652 ЦК України, ст.ст.1,3-5,57-60,64,88,130,208-209,212-215,218,223,294-295ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» про внесення змін до договору – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці /підпис/ Скуляк І.А.
Копія. Згідно з оригіналом:
Суддя:
Секретар: