Справа №2-а-57
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року. Першотравневий районний суд м. Чернівці
в складі:
головуючої судді Стоцької Л.А.
при секретарі Максимюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення ДАІ з обслуговування Чортківського району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ УМВС України в Тернопільській області про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення незаконною ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці із вказаним адміністративним позовом до відповідача.
Посилався на те, що 18 квітня 2009 року інспектором ДПС ДАІ м. Чортків було винесено постову серії ВО №057400 по справі про адміністративне правопорушення, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
З викладеним в постанові порушенням не погоджується, оскільки являється уважним водієм та ніколи н перевищує швидкості.
При винесенні даної постанови посадовою особою були порушені його права, передбачені ст. 268 КпАП України.
Постанова винесена за результатами фіксації правопорушення приладом вимірювання швидкості «Візир», який не є приладом, що працює в автоматичному режимі. Таким чином, в даному випадку працівником ДПС повинен був складатися протокол про адміністративне правопорушення, що не було зроблено.
У зв’язку з наведеним, просив скасувати постанову серії ВО №057400, а провадження у справі відносно нього закрити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судом про місце та час розгляду справи. Надав суду заяву, в якій свій позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, а справу розглянути у його відсутності.
Справа слухалася у відсутності представника відповідача, який в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судом про місце та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Судом встановлено, що постановою серії ВО №057400 від 18.04.2009 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Як вбачається із постанови, ОСОБА_1 18.04.2009 року, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21104» д.н. НОМЕР_1, в населеному пункті с. Мухавка Чорткеівського району Тернопільської області, перевищив встановлену швидкість руху більше, ніж на 20 км., рухався зі швидкістю 88 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України
Фіксація вчиненого ОСОБА_1 адміністративного порушення здійснювалася за допомогою приладу «Візир» (а.с.4).
У відповідності до вимог ч.1 ст.14-1 КпАП України до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний «Визир» зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером 31473-06.
Призначення вимірювача швидкості «Визир» зазначено в Методичних рекомендаціях по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості «Визир». Так, радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості «Визир» призначений для вимірювання швидкості транспортних засобів, відеозапису факту порушення правил дорожнього руху, відображення його на екрані монітора, обробки, збереження та відтворення відеозапису працівниками Державтоінспекції.
Вимірювач швидкості забезпечує відеозапис або фотографування порушень швидкісного режиму або інших ситуацій як в стаціонарному, так і в патрульному режимах роботи.
Таким чином, вимірювач швидкості «Визир» не є автоматичним засобом, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобом фото- і кінозйомки, відеозапису, оскільки знаходиться у працівника ДАІ, який безпосередньо і здійснює керування цим приладом.
Частиною 6 ст.258 КпАП України передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису и засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВО №057400 від 18.04.2009 року була складена в порушення вимог ст.258 КпАП України, оскільки у вказаному випадку працівником ДАІ повинен був бути складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
Згідно ст.251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Оскільки працівником ДАІ не було складено протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, не було враховано всіх фактичних обставин справи, які повинні враховуватися при накладенні адміністративного стягнення на порушника.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства встановлена презумпція вини суб’єкта владних повноважень, що означає його обов’язок довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Оскільки представник відповідача в судове засідання не з’явився та не надав суду своїх заперечень на позов, суд виходить з доказів, наданих позивачем.
Крім того, як було встановлено судом, постанова про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 була вручена державним виконавцем з порушенням строку на оскарження постанови. (а.с.5).
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 слід поновити пропущений на оскарження постанови строк.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Так, згідно п.3 ч.2 ст. 222 КпАП України від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи та накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст.122 КпАП України мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ, які мають спеціальні звання.
Оскільки судом не розглядалась справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому не в компетенції суду закривати відносно нього справу.
Керуючись ст.ст.14-1, 251, 258, 287, 288 КпАП України, постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», ст.ст.70, 71, 72, 79, 86, 87, 94, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії ВО №057400 від 18.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КпАП України.
В задоволенні позовних вимог в частині закриття провадження в адміністративній справі відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Першотравневого
районного суду м. Чернівці Л.А. Стоцька