Справа №2-а-229
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року. Першотравневий районний суд м. Чернівці
в складі:
головуючої судді Стоцької Л.А.
при секретарі Цимбал І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Долинянського ВДАІ при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області Юхшана Степана Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Посилався на те, що 17 жовтня 2009 року інспектором Долинянського ВДАІ при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області Юхшаном С.М. винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України та накладено штраф у розмірі 255 грн.
З викладеними в постанові обставинами не погоджується та вважає, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного:
В день вчинення правопорушення, згідно постанови, тобто 17 жовтня 2009 року він, дійсно, був зупинений працівником ДАІ. На його (позивача) запитання чому його зупинено, інспектор ДПС відповів, що він не зупинився на вимогу дорожнього знаку «Стоп». Будь-яких документів інспектором складено не було та йому (позивачу) нічого не було надано для ознайомлення чи підписання. Однак згодом йому прийшов виклик з виконавчої служби про необхідність сплатити штраф. В приміщенні Державної виконавчої служби він ознайомився з постановою про накладення адміністративного стягнення та де було зазначено, що він порушив вимоги дорожнього знаку «Контроль».
Вважає, що постанову про адміністративне правопорушення було винесено з порушенням норм чинного законодавства, а тому просив її скасувати.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судом про місце та час розгляду справи. Однак позивач надав заяву, в якій свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Справа слухалася у відсутність представника відповідача, який до суду не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судом про місце та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що постановою серії АТ №038511 від 17.10.2009 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України.
З постанови вбачається, що 17.10.2009 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21011» д.н.НОМЕР_1 о 12 год. 10 хв. в м. Балехові по вул. Стрийській Івано-Франківській області, не виконав вимоги дорожнього знаку «Контроль».
В постанові також зазначено, що до постанови додається протокол (а.с.4) .
Згідно ст.251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства встановлена презумпція вини суб’єкта владних повноважень, що означає його обов’язок довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Оскільки відповідач в судове засідання не з’явився та не надав докази на спростування позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить із доказів, які були надані позивачем.
Окрім того, про винесення постанови ОСОБА_1 дізнався 29.03.2010 року, коли його викликали до Державної виконавчої служби.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 слід поновити пропущений на оскарження постанови строк.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Враховуючи зазначені вище докази та норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.14-1, 251, 254, 258, 287, 288 КпАП України, постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», ст.ст.70, 71, 72, 79, 86, 87, 94, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії АТ №038511 від 17 жовтня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.. 122 ч.1 КпАП України.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Першотравневого
районного суду м. Чернівці Л.А. Стоцька