Справа № 11-865 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції
Категорія ст.,286 ч.2 КК Укр. ЯценкоВ.В.
Доповідач Захожай О.І.
УХВАЛА Іменем України
2006 року липня місяця 14 дня. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді: Куліш В.М.
суддів: Захожай О.І., Кисіль А.М.
з участю:
прокурора: Калько А.Н.
захисників : ОСОБА_1, ОСОБА_2.
засудженого: ОСОБА_3. потерпілого ОСОБА_4. розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією : захисника ОСОБА_2.- представника цивільного відповідача, представництва в Україні фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1»
на вирок Лубенського райсуду Полтавської області від 11 травня 2006 року.
Цим вироком : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.ур. та мешк. АДРЕСА_1, гр.. України, освіта вища, одружений, має 2 неповнолітніх дітей, лікар\співробітник представництва фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1», раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст.. 76 КК України забов язано ОСОБА_3. без дозволу органів КВС не виїжджати за межі України, періодично проходити реєстрацію в цих органах.
Стягнуто із представництва фірми в Україні «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь потерпілих: ОСОБА_4. матеріальну шкоду - 110763,76 грн. та моральну шкоду - 40000 грн.; ОСОБА_5 -моральну шкоду - 30000 грн. та матеріальну - 6091,62 грн..
Згідно вироку суду 13.10.2005 року на 205 км. а\д «Київ - Харків» ОСОБА_3 керуючи службовим автомобілем «Шкода - Фабія»НОМЕР_1, належним представництву в Україні фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1», йе вірно вибрав швидкість руху, в умовах мокрого покриття дороги , здійснюючи обгін в переді рухавшогося транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з рухавшимся назустріч «Нісан - Максима» НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок зіткнення ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров я , з утворенням на ділянці лобу рубців , які є невиправними та кваліфікуються , як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою знівечення обличчя. Пасажир ОСОБА_5. отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження , що спричинили тривалий розлад здоров я. Автомобіль «Нісан - Максима» був значно пошкоджений.
Дане ДТП сталося внаслідок грубого порушення ОСОБА_3 вимог пп.. 10.1, 14.2 «в» ПДР України.
В апеляції адвоката ОСОБА_2. ставиться питання про зміну вироку та виключення із вироку рішення про стягнення на користь потерпілих моральної та матеріальної шкоди з цивільного відповідача -фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1» оскільки фірма неправомірно притягнута по справі в якості цивільного відповідача і судом не була розглянута скарга стосовно цього. Не був судом встановлений розмір матеріальної шкоди , який не підтверджений доказами та не вірно встановлені суми стягнення. ОСОБА_4 отримав страхове відшкодування , але це не було враховано судом, який мусив це зробити. Заподіяна потерпілим шкода повинна бути стягнута із засудженого, який керував автомобілем згідно доручення фірми. Фірма, ніякої вини у заподіянні моральної шкоди потерпілим, не має і відповідно не може бути відповідачем.
Колегія суддів апеляційного суду заслухавши доповідача, представника цивільного відповідача, який підтримав надану апеляцію із підстав в ній наведених, заперечення проти задоволення даної апеляції потерпілого та його захисника, засудженого, який частково підтримав вказану апеляцію, думку прокурора , який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, приходить до висновку , що надана апеляція задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини скоєного злочину та обґрунтовано визнав винним ОСОБА_3. у вчиненні злочину, за який він засуджений. Його винуватість за ст. 286 ч.2 КК України доведена доказами зазначеними у вироку суду , зібраними та перевіреними у відповідності до чинного законодавства.
Фактичні обставини скоєного злочину встановлені судом , учасники процесу не оскаржують.
з
Як вірно установлено у справі, власником джерела підвищеної небезпеки «Шкода - Фабія» НОМЕР_1 є представництво в Україні фірми « ІНФОРМАЦІЯ_1», а не ОСОБА_3, який керував цим засобом під час виконання трудових обв язків, в силу трудових відносин з володільцем вказаного джерела підвищеної небезпеки.
Вказане підтверджує довіреність, трудовий договір, довідки та характеристика, залучені до матеріалів справи. ( а.с. 28, 192-194, 275).
Зазначене рішення суду першої інстанції ґрунтується на вимогах п.4 Постанови №6 Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» (зі змінами , внесеними постановами від 8.07.1994 р. № 7, від 30.09.1994 р. № 11, від 25.05.1998 р. № 15, та від 24.10.2003 р. № 9)
Таким чином твердження апелянта , що матеріальна шкода повинна бути стягнута із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого , суперечать вимогам ст. 1187 ЦК України та не заслуговують на увагу.
Аналогічно колегія суддів оцінює і твердження апелянта про необхідність стягнення моральної шкоди на користь потерпілого із засудженого.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року. №4 ( зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року №5 ) «Про судову практику в справах про відшкодування ( не майнової ) моральної шкоди» - за таку шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов язків , відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу ( ст.. 130,132-134 КЗпП).
Рішення суду про розмір стягнення матеріальної та моральної шкоди ґрунтується на доказах, залученими потерпілими до справи в обґрунтування своїх позовів, в тому рахунку і в обґрунтування моральних страждань внаслідок тілесних ушкоджень отриманих останніми під час ДТП та їх наслідків, підтверджених висновками судово-медичних експертиз . Математичних помилок, між доведеними потерпілими витратами на лікування і вартості відновлюваного ремонту автомобіля та відповідного розміру стягнутої на користь потерпілих матеріальної шкоди , колегією суддів не встановлено. Достовірність залучених потерпілими до справи доказів, в підтвердження свої позивних вимог, під час досудового та судового слідства так і в апеляційній інстанції , засудженим та цивільним відповідачем не оспорювалися.
Судом першої інстанції під час визначення остаточного розміру матеріальної шкоди завданої ОСОБА_4 внаслідок ДТП , не було враховано, що потерпілому, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 від 21.09.2005 року, відповідно до платіжного доручення НОМЕР_4 від 10.05.2006 року, ЗАТ УАСК « Аска » було перераховано страхове відпікодування - 24990 грн., яке останній отримав після оголошення вироку. Оскільки ОСОБА_4 отримав страхове відшкодування, то відповідно до ЗУ « Про страхування » від 7.03.1996 року № 89\96 -ВР та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно -
4 правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.04.2004 року із змінами від 22.01.2005 року, вказана сума , як зайво стягнута, в ревізійному порядку, на підставі ст.365 КПК України, підлягає виключенню із вироку суду в частині стягнутої на користь ОСОБА_4 матеріальної школи.
Твердження апелянта про істотні порушення кримінально процесуального закону, колегія суддів також вважає недоречними внаслідок їх неналежної обґрунтованості . Скарга на дії слідчого та прокурора про неправомірність притягнення в якості цивільного відповідача - фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1», як власника джерела підвищеної небезпеки , відповідно до постанови від 24.02. 2006 року , залученої адвокатом ОСОБА_2 до матеріалів справи , формально була судом, під час розгляду справи, процесуально не вирішена. Однак вказане ніяким чином не вплинуло і не може вплинуть на правильність рішення суду зазначеного у вироку. Вказана скарга не відповідає вимогам закону і є необ'єктивною, оскільки суд виніс вірне рішення про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілих із вказаної фірми , власника джерела підвищеної небезпеки та фактично вирішив всі питання зазначені у скарзі. Крім того, вибір відповідача стосовно відшкодування завданої шкоди , це є виключним правом самого потерпілого по справі, який на свій розсуд та матеріальний зиск вирішує питання про першочерговість вибору шляхів відшкодування завданої шкоди.
Таким чином вирок суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни або скасування , колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію представника цивільного відповідача - представництва в Україні фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1» адвоката ОСОБА_2. залишити без задоволення , а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.05.2006 року стосовно ОСОБА_3. - залишити без змін.
В ревізійному порядку , з вироку суду, із суми матеріальної шкоди стягнутої на користь потерпілого ОСОБА_4 ,виключити - 24990 грн. та остаточно вважати стягнутою матеріальну шкоду на користь ОСОБА_4 з представництва в Україні фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1» в розмірі - 85773,76 грн..