АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Козак І.О.
Суддів : Храпак Н.М., Лекан І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Чортківському районі на рішення Чортківського районного суду від 4 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі про стягнення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру і додаткової пенсії за шкоду здоров'ю та їх виплату згідно закону, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі про стягнення із відповідача на її користь недоплаченої доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 01 жовтня 2002 року по 1 квітня 2010 року на суму 35587,80 грн. у відповідності до вимог ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. А також здійснити доплату до пенсію і додаткову пенсію за шкоду заподіяною здоров'ю, особам віднесеним до категорії 2,3,4 із дотриманням вимог ст. ст. 39, 51, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Чортківського районного суду від 4 червня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Чортківському районі Тернопільської області здійснити перерахунок та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорії 2, 3, 4 ОСОБА_1 із дотриманням вимог ст. ст. 39, 51, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 10 жовтня 2002 року по 1 квітня 2010 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вірно керувався тим, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачка має право на одержання доплати пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити ОСОБА_1 відповідний перерахунок і виплату пенсії.
Судом встановлено, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1, виданого 01 грудня 1992 року Тернопільською облдержадміністрацією.
Згідно довідки, виданої відповідачем 8 квітня 2010 року, позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Чортківському районі і отримує пенсію за віком при повному стажі з жовтня 2002 року та доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч.2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводяться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії призначених цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 даної статті.
Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат, а не постанова Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року № 836. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України про державний бюджет на відповідний рік і цей розмір береться до розрахунку на момент виплати доплати.
Дія положення ст. 39 даного Закону була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року “Про державний бюджет на 2007 рік” і визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано не конституційними.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 “законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони”.
Відповідно до вимог ст. ст. 2,8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому документу суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суд у рішенні від 8.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. (п 23).
Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв до уваги аргументів уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як причину невиконання своїх зобов'язань.
Виходячи із наведених вимог законодавства, доводи апелянта про відсутність бюджетних асигнувань для реалізації Закону є безпідставними.
При вирішенні вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахунок і виплата призначеної державної та додаткової пенсії і доплат повинні бути проведені з часу настання такого права у позивачки, тобто з 1.10.2002 року.
Проте, з таким висновком суду не може погодитись суд апеляційної інстанції, оскільки він суперечить вимогам ст. 257 ЦК України про строки звернення до суду і суд зобов'язаний вирішити питання щодо цього строку, зважаючи на те, що управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі ставило питання про його застосування.
Як вбачається з письмових заперечень управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі просило застосувати правила ст. 257 ЦК України, оскільки встановлений вказаною статтею трирічний строк звернення до суду пропущений, а позивач не ставить питання про його поновлення у своїй позовній заяві та не зазначає причини пропуску цього строку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку з цього питання і необґрунтовано задовольнив позов за період з 10 жовтня 2002 року по 1 квітня 2010 рік.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині початкової дати перерахунку пенсії, зобов'язавши управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі здійснити перерахунок пенсії і доплат ОСОБА_1 в межах строків позовної давності за період з 5 травня 2007 року по 1 квітня 2010 року
Керуючись ст.257 ЦК України, ст. ст. 304-1, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районні задоволити частково.
Рішення Чортківського районного суду від 4 червня 2010 року змінити в частині визначення періоду перерахунку пенсії і доплат ОСОБА_1, вказавши, що перерахунок слід здійснити за період з 5.05.2007 року по 1.04.2010 рік.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий : (підпис)
Судді : (підпис)
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Тернопільської області Храпак Н.М.