печерський районний суд міста києва
справа № 2-а-165-1/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Кирилюк І.В.,
при секретарі: Кірсік С.В.,
за участю:
позивача: не з’явився,
представника відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі – відповідач, Управління), в якому просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача вчинити дії з перерахунку пенсії позивача відповідно до чинного законодавства – ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує нарахуванню пенсії, тобто за 2008 рік в розмірі 1 573,99 грн. та стягнути з відповідача недоплачену суму пенсії за період з січня 2009 року по серпень 2010 року включно в сумі 13 581,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначає, що вона є пенсіонером та водночас працює. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачеві повинна нараховуватись пенсія з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік. Проте, відповідач нараховує та виплачує пенсію, виходячи із показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, що є неправомірним. 25.04.2009 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Міністерства праці та соціальної політики України департамент пенсійного забезпечення для вирішення питання про перерахунок пенсії. Проте, в здійснені перерахунку позивачеві було відмовлено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 року було відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії та справу призначено до судового розгляду на 15.09.2010 року.
В судове засідання 15.09.2010 року сторони не з’явились, про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу про адміністративне судочинство України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691–VI, а саме: пункт 2 розділу І: «Пункт 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35–37, ст. 446) виключити»; пункту 2 розділу ІІ: «Після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства». Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691–VI. Положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691–VI та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За таких обставин дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд вважає, що встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк на звернення до суду пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 27.02.2007 року (а. с. 6), та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 18.11.2009 року № 180874, з 12.01.2009 року ОСОБА_2 було зроблено перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік (1 197,91 грн.).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон), у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.
Вищезазначена норма є імперативною і свідчить про те, що для перерахунку пенсії необхідно враховувати показник середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Згідно Додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року № 1783, показник середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій за 2008 року становить 1 573, 99 грн.
Таким чином, перерахунок пенсії залежить від показника середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва повинно було перерахувати пенсію із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2008 рік.
Разом з тим, у відповідь на звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у листі від 09.07.2009 року № 14815/10 зазначило, що оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, перерахунки пенсій в 2009 році проводяться відповідно до пп. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік ( 1 197,91 грн.).
При цьому, суд зазначає наступне. Так, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Оскільки положення абзацу 3 частини 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції ЗУ від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідачеві слід було застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка діяла до вказаних змін.
Щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 при перерахунку пенсій, то згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно – правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не наведена Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд також зазначає, що перерахунок пенсії не може здійснюватись на підставі роз’яснень Пенсійного фонду України та Міністерства праці та соціальної політики України при призначені пенсій у 2009 році на які посилається у своєму листі від 09.07.2009 року № 14815/10 Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки роз’яснення не є нормативно-правовим актом та, крім того, вказані роз’яснення звужують права позивача, встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2009 році є протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не надало належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження правомірності нарахування пенсії ОСОБА_2 із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік.
Таким чином, вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік в розмірі 1 573,99 грн., починаючи з 01.01.2009 року по 31.08.2010 року включно, з урахуванням сум фактично проведених виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2009 році.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва зробити перерахунок пенсії ОСОБА_2, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2008 рік в розмірі 1 573,99 грн., починаючи з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням сум фактично проведеної виплати.
В задоволені іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя І.В.Кирилюк