Справа № 2-296
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року Герцаївський районний суд Чернівецької області
в складі :
головуючого-судді Єфтемій С.М.
секретар Кріган Г.П.
з участю позивача ОСОБА_3
відповідачки ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Годинівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарським спорудами в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що його дід - ОСОБА_5 та бабка – ОСОБА_6 були співзабудовниками житлового будинку якій розташований по АДРЕСА_1. Як належні до будинки, останні звели господарські споруди. ІНФОРМАЦІЯ_1 його дід, та відповідачки ОСОБА_4 – батько, помер. Усе своє майно в рівних частиках дід заповів йому та матері - відповідачці ОСОБА_4 Спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті діда, прийняв він, оскільки постійно проживав разом із матір'ю у вказаному будинку, вели спільне господарство, користуються будівлями. Сама мати - ОСОБА_4, ніяких дій по прийняттю спадщини не вчиняла, відтак, спадщину не прийняла. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, тобто його бабка, матір відповідачки. Як спадкоємець за заповітом після смерті бабки, п родовжуючи разом із матерю проживати у вказаному господарстві, у вересні 2009 року звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини яка відкрилася внаслідок смерті бабки, а матір (також спадкоємниця за заповітом) відмовилися від спадщини на його користь шляхом подання заяви про це державному нотаріусу. Оскільки за життя дідуся і бабусі правовстановлюючі документи на житловий будинок їм не видавалися, це перешкоджає йому оформити спадщину в установленому законом порядку, в зв'язку з чим, просив суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на спірний житловий будинок з господарськими спорудами.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги пославшись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог позивача не заперечувала та суду пояснила, що нерухоме майно на яке претендує позивач було побудовано її батьками. На спадщину не претендує та від своєї частки відмовилася на користь позивача.
Годинівська сільська рада Герцаївського району в судове засідання свого представника не направила, однак надіслала до суду листа в якому просила розглянути справу за відсутності їх представника оскільки проти задоволення вимог позивача не заперечує.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали по справі, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають часткового задоволення виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що по АДРЕСА_1 розташоване домоволодіння, яке складається з житлового будинку та господарських споруд.
Як випливає з витягу з погосподарської книги Годинівської сільської ради Герцаївського району, житловий будинок з господарськими спорудами якій розташований по АДРЕСА_1 зареєстрований у сільській раді за ОСОБА_5 з 1986 року.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
За змістом ст. 60 СК України (ст. 22 КпШС України), майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Як вбачається з свідоцтва про одруження ОСОБА_5, останній, 2 лютого 1947 року уклав шлюб із ОСОБА_6 зареєструвавши його у сільській раді с. Годинівка Герцаївського району Чернівецької області, актовий запис № 2.
Зважаючи на те, що житловий будинок, якій розташований в АДРЕСА_1 побудований на відведеній в установленому порядку земельній ділянці, прийнятий в експлуатацію і зареєстрований з 1986 року в сільській раді за ОСОБА_5, з урахуванням того, що ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 були співзабудовниками будинку, то обидва вони стали його співвласниками в рівних частках, тобто по Ѕ .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть виданого виконкомом Годинівської сільської ради 22 лютого 1997 року НОМЕР_1.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, в т. ч на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами що в АДРЕСА_1.
Статтею 524 ЦК в редакції 1963 р. який був чинним на момент відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_5, встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, якщо воно не змінено заповітом.
Спадкодавець ОСОБА_5 залишив після себе заповіт на ім’я позивача та відповідачки ОСОБА_4, якій посвідчений секретарем Годинівської сільської ради Герцаївського району 7 серпня 1996 року та зареєстрований в реєстрі за № 83, зі змісту якого вбачається, що до останніх в рівних частках переходить все майно яке належало спадкодавцю на день смерті.
Згідно ст. 548 ЦК 1963 р. п рийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У відповідності до ст. 549 ЦК 1963 р., визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, після смерті ОСОБА_5 в житловому будинку в с. Годинівка Герцаївського району залишилися проживати його дружина – ОСОБА_6, позивач, відповідачка ОСОБА_4 та її колишній чоловік ОСОБА_7, що також підтверджується довідкою Годинівської сільської ради за № 2010 від 27.05.2010 року.
Нормою ст. 535 ЦК 1963 р. встановлено, що непрацездатна дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).
Таким чином, після смерті ОСОБА_5, його майно (1/2 частки жилого будинку) успадкували позивач, відповідачка ОСОБА_4 –згідно заповіту та непрацездатна дружина померлого - ОСОБА_6 (на час смерті чоловіка досягла 76 років) як спадкоємець обов'язкової частки.
Визначаючи розмір обов’язкової частки яка успадкувала ОСОБА_6 , суд виходить з того, що спадкоємцями першої черги по Закону після смерті гр-на ОСОБА_5 були його дружина – ОСОБА_6 і його донька ОСОБА_4 – відповідачка по справі.
У випадку відсутності заповіту, ОСОБА_6 мало би право на спадкування ј частки (1/2 :2) жилого будинку з господарськими спорудами.
Тобто, розмір обов'язкової частки гр-ки ОСОБА_6 склало 1/6 частин вищезазначеного житлового будинку з господарськими спорудами.
За наведених обставин, після ОСОБА_5 до позивача та відповідачки ОСОБА_4 перейшло по 1 /6 частин відповідно, житлового будинку з господарськими спорудами розташованого по АДРЕСА_1, а до дружини померлого, з урахуванням її частки у спільному майні подружжя – 4/6 частин (1/6 +1/2) вказаного жилого будинку.
Наполягаючи на позові, як позивач так і відповідачка пояснили, що ОСОБА_6 (бабка) і сама відповідачка ОСОБА_4 на спадщину після смерті ОСОБА_5 не претендували й не вчинили ніяких дій по її прийняттю, тобто відмовилися від неї на користь позивача.
Згідно положень цивільного законодавства діючих на час смерті ОСОБА_5, спадкоємець за законом або за заповітом вправі був відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу) (ст. 553 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови від 24.06.1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» яка стосувалася застосування норм ЦК Української РСР - 1963 р., відмова від спадщини на користь інших закликаних до спадкування спадкоємців допускається лише протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Після закінчення цього строку не може бути збільшена частка у спадщині з тих підстав, що хто-небудь з спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, вправі передати право на все або на частину одержаного за спадщиною майна іншому спадкоємцеві на підставі загальноцивільних угод-договорів купівлі-продажу, дарування, міни.
З огляду на змісту правових норм які регулювали спірні правовідносини (розділ 7 ЦК 1963 р.), враховуючи факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцями, які протягом строку для прийняття спадщини не заявили про відмову від неї в установленому законом порядку, виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України 1963 р., то як відповідачка так і дружина померлого - ОСОБА_6 вважаються такими що прийняли спадщину та остання належить їм з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5
Крім того, діючими нормами цивільного законодавства та й нормами ЦК 1963 року не передбачено можливість визнання за особою право власності на майно без дотримання особою загального порядку прийняття спадщини з подальшим її оформленням в порядку встановленому для реєстрації права власності об’єктів нерухомого майна, а тому посилання позивача частині неприйняття відповідачкою спадщини після смерті її батька суд вважає безпідставними, такими що не ґрунтуються на законі.
ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 - бабка позивача, мати відповідачки померла, і після її смерті відкрилася спадщина на 4/6 частин житлового будинку з господарськими спорудами розташованого по АДРЕСА_1.
Згідно ст. 1223 ЦК України п раво на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а у випадку відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від неї, право на спадкування одержують спадкоємці за законом.
Спадкодавець ОСОБА_6 все майно яке належало їй на день смерті на випадок своєї смерті заповіла у рівних частках позивачу та відповідачці ОСОБА_4 згідно заповіту від 7 серпня 1997 року посвідченого секретарем Годинівської ї сільської ради Герцаївського району та зареєстрований в реєстрі за № 84.
Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом, позивач та відповідачка ОСОБА_4 на час смерті ОСОБА_6 проживали та продовжують проживати у спірному будинку.
Відповідно до матеріалів спадкової справи померлої ОСОБА_6 № 133/2009 року, позивач 8 вересня 2009 року звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, а відповідачка ОСОБА_4 в той же день подала державному нотаріусу заяву про відмову від спадщини на користь позивача
Відповідно до ч.1 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
Згідно ч.1 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
При зазначених обставинах, після смерті ОСОБА_6 її часка, а саме 4/6 частин жилого будинку перейшла до позивача, проте державний нотаріус Герцаївської державної нотаріальної контори своєю постановою від 26 березня 2010 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний житловий будинок через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок.
Оцінюючи вищенаведені докази у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки житловий будинок якій розташований по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як співвласникам , а позивач у свою чергу у передбачуваний законом порядку прийняв спадщину після смерті останніх, то його вимоги підлягають задоволенню в межах прийнятого ним спадкового майна, тобто 5/6 частин вказаного житлового будинку (1/6 - після смерті діда + 4/6 - після смерті бабки).
На підставі ст.ст. 524, 548, 549, 535, 553 ЦК УРСР 1963 р., ст.ст. 1223, 1268, 1269, 1270, 1273, 1274, 1275 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності 5/6 частин житлового будинку літ. “А” загальною площею 72,80 кв.м. в тому числі 54,20 кв.м жилої площі, господарських споруд : літньої кухні літ. “Б”, “В”, сараїв літ. “Г”, “Ж”, “И”, “К”,“Л”, навісу літ. “Д”, гаражу літ. “Е”, погребу літ. “ПГ”, криниці №1, огорожі № 2-6, які розташовані по АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подачі в 10-и денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя