РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16"травня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді ЗавидовськегО.Г.,
суддів Карпук А.К., Данилюк В.А., при секретарі Токарській І.С.
з участю:
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Луцької міської ради і Луцького міськвиконкому про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційними скаргами Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду від 13.02.2006року, -
ВСТАНОВИЛА:
03 вересня 2003 року позивачі сім"я ОСОБА_7 звернулись в суд з позовом до Луцької міської ради і Луцького міськвиконкому про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
На обгрунтування своїх позовних вимог вказують на те, що з 1989 року вони проживають у чотирикімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка розташована на першому поверсі і яка в 1996 році була ними приватизована.
Після приватизації, з дозволу відповідачів вони провели добудову балконів , на що витрачено 20 000 грн. В самій квартирі здійснили покращений ремонт відповідно до європейських стандартів , витративши 55 000 грн.
21 листопада 2002 року в будинку з'явились тріщини в несучих стінах, що стали загрозою його обвалу і за усною вказівкою міського голови всі мешканці першого під'їзду, в тому числі і їх сім"я, екстренно були переселені для проживання в готель "Лучеськ", де вони проживають по даний час.
Не дивлячись на проведення ремонтних робіт, квартира не придатна для проживання, в зв"язку з чим просили відшкодувати заподіяну їм матеріальну шкоду.
Справа №22-373 Головуючий в 1 інстанції - Здрилюк О.І.
Категорія:41 Доповідач :ЗавидовськаО.Г.
2
В ході розгляду справи позивачі неодноразово змінювали і доповнювали позовні вимоги (а.с.113,121,382, 549).
Просила зобов'язати відповідачів відшкодувати заподіяну їм шкоду, викликану непридатністю житла, шляхом надання їм рівноцінного жилого приміщення, передавши у власність відповідачів квартиру АДРЕСА_2, та стягнути з відповідачів: 70094 грн. понесених витрат на проведення в квартирі поліпшеного ремонту,243 26 грн. понесених витрат за придбання будматеріалів та частково виконаних будівельне - монтажних робіт по будівництву добудови балконів, 20 000 грн. за приведене в непридатність та пошкоджене майно, яке знаходиться в квартирі; 60 000 грн. заподіяної моральної шкоди в рівних долях кожному і понесені судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 лютого 2006 року позов задовольнено частково. Зобов'язано Луцьку міську раду або Луцький міськвиконком (у випадку виконання делегованих повноважень) надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 рівноцінне квартирі АДРЕСА_2 житло -чотирикімнатну квартиру в цегляному будинку загальною площею не менше 74, 6 кв. м, Після надання рівноцінного житла скасувати видане відділом по приватизації житлового фонду виконкому Луцької міської ради 06.05.1996 року свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_2 та передати вказану квартиру у власність Луцької міської ради.
Стягнуто з Луцького міськвиконкому в користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 54 754 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні) витрат за пошкодження проведеного в квартирі поліпшеного ремонту та 24326 грн. (двадцять чотири тисячі триста двадцять шість грн.) витрат за будівництво прибудов до квартири та в користь кожного з позивачів по 10 000 грн. (десять тисяч) заподіяної моральної шкоди і понесені кожним з них судові витрати.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог , відповідачі Луцька міська рада та міськвиконком подали апеляційні скарги, в яких просили у зв"язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права , рішення суду скасувати, а в позові відмовити.
В даному судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_4. апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав і просив апеляційні скарги задовольнити та постановити по справі нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог позивачів відмовити повністю.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2. та їх представник, кожен зокрема, апеляційні скарги відповідачів заперечили, оскільки вважають їх безпідставними просили рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Заслухавши сторін: представника відповідачів, позивачів, їх представника , перевіривши законність і обгрунтованість рішення, доводи апеляційної скарги , дослідивши зібрані докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання міської ради або виконкому надати житла позивачам та скасовуючи свідоцтво про право власності позивачів на квартиру АДРЕСА_2 з передачею її у власність
з Луцької міської ради, суд порушив норми процесуального права і, зокрема, ст. 213 ЦПК України, згідно якої рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4,7 Постанови №11 від 29 грудня 1976 року із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981 року №4
та від 25 грудня 1992 року №13 - постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини, яка, зокрема (п.7) повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені в ст.ст.203-208 ЦПК (1963р.), ст.ст.215-217 ЦПК (2004р.).
Як вбачається з резолютивної частини рішення, вирішення цієї частини позовних вимог (а.с.562) вона викладена нечітко, що може утруднити виконання такого рішення, та не узгоджується з нормами Житлового Кодексу України, відповідно до ст.ст.15 ч.І п.З, 50,51 якого виконавчі комітети міських рад здійснюють управління житловим фондом місцевих рад (ч.І ст.18) і надають громадянам житло, а жиле приміщення, що надається громадянам для проживання має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди (вартість поліпшеного ремонту в квартирі і вартість добудов до квартири), та відшкодування моральної шкоди, суд порушив норми матеріального права.
Так, суд керувався нормами ЦК України (2004р.), хоча спірні правовідносини між сторонами, як вбачається з матеріалів справи, виникли до набрання ним чинності і суд повинен був керуватись нормами-ЦК" України (1963р.), зокрема ст.. 440, 440і ЦК України, а також щодо відшкодування матеріальної шкоди застосувати положення ст.ст.442,453 ЦК України.
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачам, суд в порушення вимог ч.2 ст.440 ЦК України не врахував суті позовних вимог, характеру діянь заподіювача шкоди та не взяв до уваги роз"яснень Пленуму ВС України в п.9 Постанови №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму ВС України від 25.05.2001 року №5 - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду
4
справи.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
В зв"язку з такими порушеннями норм матеріального та процесуального права рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачам по справі в 1989 році була надана чотирикімнатна квартираАДРЕСА_2, яка розташована на першому поверсі. 6 травня 1996 року їм було видано, згідно з розпорядженням від 6.05.1996 року НОМЕР_1 свідоцтво про право власності на це житло і зареєстроване у відділі приватизації житлового фонду під НОМЕР_1 (а.с.9-11). Після приватизації житла з дозволу Луцького міськвиконкому позивачами до квартири було проведено добудову балконів (а.с.129, 365) і видано новий технічний паспорт (а.с. 366-367), відповідно до якого житлова площа квартири становить 50,4 м2' а загальна площа квартири 77,9 м2.
21 листопада 2002 року виникла аварійна ситуація, яка призвела до часткового руйнування будинку та квартири, належної позивачам в зв"язку з допущеними порушеннями будівельних норм при будівництві будинку, внаслідок чого позивачі були відселені в готель "Лучеськ", де проживають по даний час. Не дивлячись на проведення ремонтних робіт будинку вцілому та квартири позивачів, зокрема, вона стала непридатною для проживання, що підтверджується висновком експертизи, проведеної експертом Львівського ЩЦ судових експертиз (а.с.70-86), листами Волинської філії "Діпромісто" від 1.04.2004 року (а.с. 101) та Головного Державного санітарного лікаря Волинської області від 17.06.2005 року (а.с.475), розпорядженнями виконкому, протоколами засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та з надзвичайних ситуацій міськвиконкому, довідкою готелю (а.с.5,6,128,243-246,255-259), науково-технічним звітом визначення характеристик цегляної кладки під плитами перекриття підвалу будинку (а.с.296-310,311-337), актом технічного обстеження стану будинку (а.с.454-455).
Та обставина, що зазначений житловий будинок будувався на замовлення Луцької міської ради, належав , як і спірна квартира в ньому, до державного житлового фонду і перебував у віданні міської ради представником позивача не оспорюється, як і не оспорюється та обставина, що руйнування будинку сталось внаслідок порушення будівельних норм при будівництві будинку.
Оскільки міська рада, як замовник будівництва будинку не здійснювала належний контроль за його будівництвом та, що будинок був прийнятий в експлуатацію за участю представника виконкому з порушеннями_будів,ельних норм, а в даний час квартира в цьому будинку, що перебуває у власності позивачів, стала непридатною для проживання і з врахуванням того, що при приватизації квартири всі позивачі використали свої житлові чеки, то колегія суддів приходить до висновку, що виконкому Луцької міської ради, як орган, який здійснює управління житловим фондом, і в якому до приватизації перебувала квартира позивачів, повинен надати їм інше рівноцінне благоустроєне житло, таким чином відшкодувавши позивачам завдану їм шкоду, а в зв"язку з цим рішення про приватизацію спірної квартири не може залишатись в силі і підлягає скасуванню, що тягне за собою визнання недійсним виданого позивачам на підставі цього рішення, свідоцтва про право власності на житло.
5
В зв"язку з проведенням добудов балконів до квартири з дозволу виконкому, загальна площа квартири збільшилась і згідно техпаспорта становить 77,9 м2 (а.с.365-367), то, зобов'язуючи виконком надати позивачам рівноцінне благоустроєне житло, їх вимоги про відшкодування вартості цих добудов та поліпшеного ремонту в квартирі, на думку колегії* суддів до задоволення не підлягають, оскільки за змістом ст.453 ЦК України (1963 року ) присуджуючи відшкодування шкоди, суд у відповідності до обставин справи зобов"язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і т.п.) або повністю відшкодувати заподіяні збитки.
В зв"язку з неможливістю проживання тривалий час в даній квартирі було порушено звичний спосіб життя позивачТІТТюни понесли моральні переживання за цілісність належного їм майна, то їм було завдано моральної шкоди розмір якої відповідно до ст.4401 ЦК України (1963р.), з врахуванням всіх обставин справи і, зокрема намагання виконкому провести ремонт квартири, зменшивши втрати позивачів та влаштування їх на проживання в готель, а також тієї обставини, що у власності позивача ОСОБА_1 на час аварійної ситуації в будинку було дві великогабаритні квартири (а.с.387,388), що давало можливість позивачам підтримувати звичний спосіб життя, зменшивши об"єм своїх незручностей в зв"язку з проживанням в готелі,виходячи з принципу справедливості та виваженості, на думку колегії суддів, слід визначити в 5 тисяч грн., з яких по 2 тисячі грн. стягнути в користь позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та по 500 грн. стягнути в користь кожного з позивачів ОСОБА_5. і ОСОБА_6.
Керуючись ст.ст.309, 316, 317 ЦГЖ України, ст. 440, 440' ЦК України, ст.2, 4 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст.41,56 Конституції України, ст.ст.5,15,50,51 ЖК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідачів Луцької міської ради і Луцького міськвиконкому ОСОБА_4задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 13 лютого 2006 року по даній справі скасувати.
Зобов'язати виконком Луцької міської ради надати ОСОБА_1
, ОСОБА_2, _____________________________ ОСОБА_6
, ОСОБА_6 рівноцінне квартирі АДРЕСА_2 житло -чотирикімнатну благоустроєну квартиру в цегляному будинку загальною площею не менше 77,9 м2 та житловою площею не менше 50,4 м2, відповідаючу санітарним та технічним вимогам , визнавши недійсним рішення (розпорядження) виконкому від 6.05.1996 року НОМЕР_1 про передачу у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 та недійсним свідоцтво про право власності на житло від 6.05.1996 року, видане на ім"я позивачів.
Стягнути з Луцького міськвиконкому в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 2000 (дві тисячі гривень) кожному і в користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 500 (п"ятсот) грн. кожному завданої моральної шкоди та в користь ОСОБА_1 2040 грн 66 коп. і
6 ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 8 грн. 50 коп. в користь кожного понесених судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання рішенням законної сили.
Головуючий /-/ підпис Судді/-/ /-/ підписи Оригіналу відповідає:
Завидовська О.Г.
Суддя апеляційного суду