Справа № 2-187

     2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я    

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

       9 червня 2010 року                  Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М.

секретар Кріган Г.П..

        з участю позивачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до  управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі про  зобов’язання здійснити  підвищення до пенсії , -

В  С Т А Н О В И В :

19 березня 2010 року позивачка  звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі Чернівецької області (далі - УПФ) про зобов’язання здійснити  підвищення до пенсії  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Свої вимоги мотивує тим, що вона має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, однак УПФ не виплачувалася їй підвищення до пенсії з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, а її звернення до останнього з даного приводу залишено без задоволення. П росила зобов'язати відповідача здійснити  підвищення до пенсії  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та додатково суду пояснила, що відповідачем виплачується їй підвищення до пенсії як «дитині війни» з розрахунку 10% мінімальної пенсії за віком, хоча її пенсія має бути підвищена на 30% мінімальної пенсії за віком як зазначено Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає, що відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для відмови у підвищені їй до пенсії, а тому просила задовольнити її вимоги.

Представник відповідача позов не визнав та суду пояснив, що УПФ виконало свої функції відносно виплати позивачці підвищення до пенсії у повному обсязі і всі кошти отримані з Державного бюджету на ці цілі були виплачені «дітям війни». Протягом 2006-2007 роках УПФ ніяких надбавок до пенсії дітям війни здійснено не було через відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Починаючи з 22.05.2008 року фінансування витрат щодо дітей війни провадиться в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту громадян" від 28.05.2008 р.          № 530 в межах асигнувань затверджених державним бюджетом, а інших коштів на вказані цілі в управлінні не має. Також вважає, що мінімальна пенсія за віком, про яке йдеться в статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно до пенсій, що призначаються за цим Законом і не стосується дітей війни.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали по справі, вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

ОСОБА_3, тобто позивачка по справі, 1936 року народження є пенсіонеркою за віком та за своїм статусом відноситься до категорії громадян яким встановлено статус дитина війни .

Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення» Закону України «Про соціальний захист дітей війни» цей Закон набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з якої випливає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХІУ прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (пункт 17 стаття 77 Закону).

19 січня 2006 року Верховною Радою України  був прийнятий Закон N 3367-IV,  яким були внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, підстав для нарахування останнім в т.ч. позивачці              30 % до пенсії у 2006 році у відповідача не було.

Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року який набрав чинності з 01.01.2007 року дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була зупинена  (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що в період з 1 січня по 9 липня 2007 року було зупинено право позивачки на зазначене підвищення пенсії оскільки діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» які були прийняті пізніше в часі і мали пріоритет над статтею 6 Закону, а тому вимоги позивачці в цій частині є безпідставними.

Проте, п ісля прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення - 9 липня 2007 року знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивачки відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.  

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.

Норма статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протягом 2009 року не зазнала ніяких змін і б удь-яких обмежень щодо можливостей застосування до дітей війни розміру підвищення до пенсії  у розмірі 30 % мінімальної пенсії з метою реалізації зазначеної норми Закону законодавством передбачено не було, тобто була чинною в її первісній редакції.

Як встановлено судом, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року позивачка не отримала ніякого підвищення до пенсії, а з 01.01.2008 року по 22 травня 2008 року (часу прийняття рішення Конституційним Судом України) відповідачем було виплачено позивачці підвищення до пенсії в розмірі надбавки, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність виходячи з діючої на той час статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Починаючи 22 травня 2008 року, тобто час після ухвалення Конституційним Судом України рішення, відповідач став виплачувати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни виходячи з розмірів встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту громадян»,  а саме : з 22.05.2008 року - 48,10 гр. на місяць, з 01.07.2008 року - 48,20 грн. та з 01.10.2008 року по теперішній час - по 49,80 гр. на місяць.

 Встановлені вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України розміри підвищення до пенсії які виплачується дітям війни, на яку послався відповідач як на правову підставу за якою УПФ провадиться виплати, за своїми розмірами не відповідають розмірам щодо підвищення пенсій встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», саме є нижчими ніж це передбачено Законом.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , а не постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту громадян» від 28.05.2008 р. N 530.

За вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ігноруючи вищезазначені норми матеріального права, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 31 грудня 2009 року не здійснив позивачці підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як цього вимагає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент її виплати,  порушивши тим самим вказане право позивачки, в зв’язку з чим її вимоги в частині зобов’язання відповідача провести такий перерахунок пенсії за зазначений період підлягають задоволенню.

Незважаючи на ту обставину, що відповідач протягом 2010 року продовжує виплачувати позивачці підвищення до пенсії виходячи з розмірів встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року , виходячи з припису ч. 1 ст. 11 ЦПК України, то вимоги позивачки підлягають задоволенню лише за вищезазначений період, тобто включно по 2009 рік.

Посилання відповідача на те, що мінімальна пенсія за віком, про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до пенсій, що призначаються за цим Законом і не стосується дітей війни, є безпідставними так як п оложення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.

Суд, також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням п.1 ст.6 ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено у Рішенні Європейського суду з прав людини справа «Войтенко проти України» від 29.06.2004 року.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, у даному випадку на відповідача.

На підставі ст.ст. 46, 64, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Герцаївськогому районі Чернівецької області підвищити ОСОБА_3 пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подачі в 10-и денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання  після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя. підпис.

Копія вірна. Оригінал знаходиться в справі № 2-187/2010 року.

Суддя