АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___
Справа № 22-а-1297-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції: Кузнєцова Л.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Притуленко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 року колегія судців судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Притуленко О.В.,
суддів: Полянської В.О.,
Мамасуєвої Л. О.,
при секретарі Бєлоусові Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики АР Крим, Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської районної державної адміністрації, відділу освіти Джанкойської районної державної адміністрації про відшкодування витрат по оплаті житла, опалювання та освітлення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 18 травня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду із зазначеним позовом.
У заяві позивачка зазначила, що вона працює на посаді вчителя початкових класівІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в сільській місцевості. Згідно ст. 57 Закону України „Про освіту" має право на безкоштовне користування житлом з опаленням та освітленням в межах встановлених норм, однак вказаними пільгами протягом 2005 року не користувалася, оскільки відповідачі відмовили в їх наданні, посилаючись на те, що її середньомісячний дохід складав більш ніж 570 грн.
Вважає, що діями відповідачів щодо позбавлення її пільг були порушені її права, просить стягнути на її користь компенсацію витрат в розмірі 102 грн.
Постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 18 травня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушеннями норм матеріального права, а саме ст. 22 Конституції України.
Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської районної державної адміністрації, відділ освіти Джанкойської державної адміністрації подали заперечення, в яких вказують на .. безпідставність вимог позивача, вважають, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства та просять постанову Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 18 травня 2006 року залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідачів, які не надали позивачці у 2005 році пільги по безоплатному користуванню житлом з опаленням і освітленням, не суперечать чинному законодавству.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Як установив суд, позивачка працює вчителем начальних класів ІНФОРМАЦІЯ_1 ступенів Ізумруднівської сільської ради Джанкойського району АРК; проживає у АДРЕСА_1 Джанкойського району.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.57 Закону України „Про освіту" педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
Відповідно до ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Статтею 42 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" передбачено, що працівникам бюджетних закладів, які відповідно діючому законодавству мають право на пільгове користування житлом та комунальними послугами, пільги надаються в разі коли вказані працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Вказана стаття не передбачає винятків для яких-небудь категорій працівників державних установ.
Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затверджений постановою Кабінета Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року (із змінами , внесеними згідно постанов КМУ № 1687- від 29.10.2003р., №323 від 17.03.2004 р., №1187 від 08.09.2004 р., №888 від 12.09.2005 року).
Матеріалами справи підтверджується, що доход, нарахований позивачці, з урахуванням вимог п 6.5.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", ст.63 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
За таких обставин, враховуючи, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, відповідачі не віднесені до органів - розпорядників коштів Державного бюджету України, а є лише розпорядниками місцевих бюджетів, зокрема і субвенцій, отриманих на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачі не повинні нести відповідальність за цим позовом і відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.22 Конституції України не можуть бути прийняті в якості правових підстав для скасування рішення, оскільки вони суперечать нормам ст.ст. 147, 150 Конституції, згідно яких лише Конституційний суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 199, 200, 206 КАС України, колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 18 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена
протягом одного місяця після набрання законної сили безпосередньо до Вищого
адміністративного суду України.