АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці 21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Семенюка К.М., Дембіцької О.О.
за участю прокурора Малик Н.В.
адвоката ОСОБА_1
та засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_1 в інтересах останнього на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 липня 2010 року.
Цим вироком засуджені: ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернівців, українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, має на утриманні малолітню дитину, раніше неодноразово судимий, останній раз 07.05.2009 року Першотравневим районним судом м. Чернівців за ст.166 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі, -
- за ст. 186 ч.3 КК України - у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте ОСОБА_3 покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 07 травня 2009 року і остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну
Справа №11-348 /2010 р. Головуючий у І інстанції: Скуляк І.А.
Категорія: ст.186 ч.3 КК України Доповідач: Тарбинський В.Г.
силу залишено обрану – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання обчислено з дня затримання, тобто з 9 березня 2009 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Черешенька Вижницького району Чернівецької області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, -
- за ст. 186 ч.3 КК України - у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено обрану – тримання під вартою.
Відповідно до ст. 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_2 зараховано строк попереднього ув'язнення з 09.03.2009 року по 18.03.2009 року.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислено з 13.04.2009 року.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду 08.03.2009 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи умисну корисливу мету, направлену на відкрите викрадення чужого майна, вступив у попередню змову з ОСОБА_2, після чого, незаконно проникли в житло потерпілої ОСОБА_4, що по АДРЕСА_2, де із застосуванням насильства до останньої, яке виразилось у нанесенні удару рукою в живіт та до її чоловіка ОСОБА_5, яке виразилось в нанесенні ударів по обличчю та тілу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що не є небезпечними для життя та здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи майном потерпілих – мобільним телефоном марки «Соні-Еріксон j120i» та стартовим пакетом, на рахунку якого не було грошей, чим своїми діями завдали майнової шкоди на загальну суму – 175 гривень.
Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В апеляціях:
- засуджений ОСОБА_3 просить вирок Першотравневого районного суду щодо нього переглянути і пом'якшити йому призначене судом покарання, оскільки вважає, вирок суду щодо нього є надто суворим для його молодого віку. Також просив врахувати і те, що він повністю визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся і що на його утриманні малолітня дитина.
- засуджений ОСОБА_2 також просив пом'якшити йому призначене судом покарання, оскільки вказаний злочин він скоїв вперше, в чому повністю розкаявся.
- адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить вирок в частині призначення покарання останньому змінити та пом'якшити йому покарання із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням.
При цьому посилається на те, що судом при призначенні покарання не були враховані усі пом'якшуючі обставини, зокрема, те, що ОСОБА_2 в силу своєї розумової відсталості піддався впливу раніше судимого ОСОБА_3 і приймав участь у скоєнні злочину, але він не являвся ініціатором даного злочину. Вказує, що у вироку було зазначено про відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, однак у мотивувальній частині суд послався як на обтяжуючу обставину – невідшкодування шкоди потерпілим, хоча шкода відшкодована і потерпіла відмовилась від заявленого цивільного позову.
Також просила звернути увагу на те, що останній народився і зростав у неблагополучній сім'ї, що його матір перебуває на обліку у психіатричній лікарні і його молодий вік.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції, вислухавши думку прокурора, який просив вирок Першотравневого районного суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляцій, розглянувши справу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню.
Районний суд вірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, при цьому вірно послався на докази у вироку суду, які підтвердили вину засуджених у скоєнному.
Винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину доведена їх показаннями, потерпілих – ОСОБА_4, якими підтверджено те, що ОСОБА_3 при пограбуванні наносив їй удари, а ОСОБА_2 - ОСОБА_5, свідків – ОСОБА_6, ОСОБА_7, які також підтвердили певні обставини та іншими зібраними по справі доказами.
Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 186 ч.3 КК України як грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням в житло і щодо кваліфікації їх дій за даною статтею ніким не оспорюється.
При призначенні покарання засудженим, суд, відповідно до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особу винних, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилалися апелянти, а тому підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.
З врахуванням обставин справи, даних про особу винних, які негативно характеризуються, ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, колегія суддів вважає, що міру покарання, призначену судом за ст. 186 ч.3 КК України, ОСОБА_3, який раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів і вказаний злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння та в період непогашеної судимості, у виді 5-ти років шести місяців позбавлення волі, а також ОСОБА_2 у виді 4-х років 2 –х місяців позбавлення волі, слід залишити, оскільки вона є необхідною і достатньою для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про неправильність визнання при винесенні судом вироку як обтяжуючу обставину - невідшкодування шкоди потерпілим є слушними, оскільки відповідно до ст. 67 КК України вказана у вироку обставина не є обтяжуючою, тому її слід виключити із мотивувальної частини вироку.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 373 ч.4 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 в інтересах останнього залишити без задоволення, а в ирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 липня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – без змін.
На підставі ст. 373 ч.4 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку зазначення судом невідшкодування шкоди потерпілим, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_2.
Головуючий В.Г.Тарбинський
Судді К.М. Семенюк
О.О. Дембіцька