Справа № 2-17/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України  

23 березня 2010 року

Новосанжарський районний суд  Полтавської області  в складі:

головуючого  –  судді   Киричка С.А.

при секретарі -  Коркішко А.М.

з участю представника позивачів – адвоката ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,-

встановив:

В січні 2009 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до        ОСОБА_5 Просила стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1600 грн. та судові витрати.

В січні 2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до   ОСОБА_5 Просив стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1600 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 12 січня 2009 року позовні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 об’єднані в одне провадження.

Згідно уточнених позовних вимог позивачка ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 6600 грн., упущену вигоду в розмірі 4510 грн., збитки завдані в результаті загибелі теляти в розмірі 3330 грн., моральну шкоду в розмірі 1600 грн. та судові витрати.

Згідно уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5  матеріальну шкоду в розмірі 6600 грн., упущену вигоду в розмірі 4672 грн., збитки завдані в результаті загибелі теляти в розмірі 3330 грн., моральну шкоду в розмірі 1600 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник підтримали уточнені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги позивачів не визнали з мотивів недоведеності вини відповідача в заподіянні збитків.

Представник третьої особи Національної акціонерної страхової компанії  «Оранта» у вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги позивачів та просив стягнути на їх користь завдані збитки.  

Суд заслухавши сторони та їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 03 листопада 2008 року під час випасання відповідачем ОСОБА_5 великої рогатої худоби, яка належить жителям с. Ленінове Новосанжарського району Полтавської області згідно встановленої між ними черговості, корови, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загинули.

Згідно пояснень позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загибель корів сталася внаслідок неналежного виконання своїх обов’язків пастухом ОСОБА_5, який заснув, дві корови відійшли від пасовища на поле, де ріс озимий ріпак. Внаслідок поїдання ріпаку корови загинули.

Факт загибелі корів 03 листопада 2008 року не заперечується сторонами, підтверджений показаннями свідків, однак, сторони по різному трактують причини загибелі корів та наявність в цьому вини відповідача.

Позивачка ОСОБА_3 суду пояснила, що безпосередньо після загибелі корів відповідач ОСОБА_5 визнав свою вину та зобов’язався відшкодувати збитки, які сторони визначили в сумі 3000 грн. 11 листопада 2008 року відповідач склав про це відповідну розписку. В подальшому відповідач змінив свою позицію та відмовився відшкодовувати збитки.

Відповідно до паспорту великої рогатої худоби серії ЕЕ №207454 ОСОБА_3 зазначена власником корови «Зірка», породи «українська червоно-ряба молочна».

Згідно паспорта великої рогатої худоби серії АА №274779 ОСОБА_4  зазначений власником корови «Рябіна», породи «українська червоно-ряба молочна».

Протоколами (актами) патолого-анатомічного розтину корів «Зірка» №207454  та «Рябіна» №274779 встановлено, що «причиною виникнення захворювання тварини гострою тимпанією рубця та загибелі послужило поїдання озимого ріпаку з поля, яке розташоване поряд з пастівником».

Згідно з умовами договору добровільного страхування тварин фізичних осіб серії Т № 0352799 від 13.02.2008 року ОСОБА_6 застрахував корову «Зірка» по варіанту ризиків №2, в тому числі  від загибелі тварини внаслідок отруєння травами.

Відповідно до акту № 317/4 про загибель тварини № 0101188 причиною падежу тварини стала гостра тимпанія рубця. Розрахунком суми страхового відшкодування дійсна вартість тварини визначена в сумі 4750 грн., а сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті визначена в розмірі 2000 грн. Платіжним дорученням №301 від 19 листопада 2008 року ОСОБА_3 перераховано 2000 грн. страхового відшкодування.

Згідно письмових пояснень 35 жителів с. Ленінове Новосанжарського району Полтавської області між ними встановлено чергу з випасання корів та у випадку пропажі корови пастух несе за це відповідальність. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили вищезазначене.

Довідками Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району № 382 від 25.11.2008 року та № 402 від 12.12.2009 року  підтверджується, що по домовленості власників корів встановлюється черга по випасанню худоби. Письмовий договір з сільською радою не укладався.

Відповідно до ст.7 ЦК України цивільні  відносини  можуть регулюватися звичаєм,  зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є  правило  поведінки,  яке  не  встановлене   актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, в даному випадку мав місце договір власників великої рогатої худоби, який грунтується на засадах звичаю утворювати об’єднання громадян для випасання худоби. Мешканці с.Ленінове Новосанжарського району об’єдналися для того, щоб спільно випасати худобу і при цьому пастух бере на себе персональну відповідальність за належне виконання обов’язків при виконанні вказаної роботи.

При визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню власникам корів суд враховує наступне. Згідно листа Управління агропромислового розвитку Новосанжарської районної державної адміністрації №01-10/599 від 28.11.2008 р. станом  на 03.11.2008 року ринкова вартість одного кілограма живої ваги корови становила 10 грн. за 1 кг.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 30.12.2003  N 474 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 січня 2004 р. за N 95/8694) затверджена «Інструкція з бонітування великої  рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід, Інструкція з ведення племінного обліку в молочному і молочно-м'ясному скотарстві та зразків форм племінного обліку в молочному і молочно-м'ясному скотарстві».  Згідно         п. 4.3. «Інструкції…» оцінку корів і бугаїв за живою масою проводять на основі мінімальних  встановлених вимог (далі - стандарт породи) до кожної породи:  для бугаїв - у певному віці; для корів - у залежності від числа отелень (додаток 5).

Відповідно до додатку № 5 до «Інструкції…» стандартом породи «українська  червоно – ряба молочна» за живою масою корів є вага від 500 до 600 кг в залежності від кількості отелень корови.

 Враховуючи, що вага корови, що належала позивачці ОСОБА_3 була визначена при укладанні договору страхування сторонами  за погодженням, суд приймає вагу корови 500 кг, що відповідає мінімальному стандарту породи та зазначена в договорі страхування та протоколі розтину трупа тварини з участю представника НАСК «Оранта» від 04 листопада 2008 року.

При визначенні ваги корови, що належала  ОСОБА_4 судом приймається мінімальна вага згідно стандарту породи, а саме 500 кг, так як ним не зазначено кількість отелень корови.

Таким чином, жива маса корів «Зірка» та «Рябіна» для визначення розміру завданої шкоди  складає 500 кг. З урахуванням ринкової вартості 1 кг живої маси в розмірі 10 грн. вартість кожної корови складає 500 кг. х  10 грн. = 5000 грн.

Як пояснила в судовому засіданні представник НАСК «Оранта» страхова сума, яка зазначається в договорі страхування не співпадає з дійсною (ринковою) вартістю корів і визначає лише ліміт відповідальності страховика. Таким чином, на користь ОСОБА_3 підлягає виплаті різниця між отриманою нею сумою страхового відшкодування та дійсною вартістю корови, що складає 3000 грн.

Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розпискою від 11 листопада 2008 року відповідач ОСОБА_5 визнав свою вину в загибелі корови 03 листопада 2008 року, яка належала ОСОБА_3 та зобов’язався відшкодувати збитки в розмірі 3000 грн. В судовому засіданні відповідач та його представник не заперечували факт написання такої розписки, однак стверджували, що її написання відбулося під тиском та погрозами позивачки. Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідачем  не надано будь-яких доказів, які б спростовували добровільність написання ним розписки. Крім того, відповідачем не доведено та не надано доказів, які б спростовували показання свідків та висновки протоколів (актів) патолого-анатомічного розтину корів щодо отруєння тварин саме внаслідок поїдання ріпаку.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з вимог звичаю, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачів про відшкодування недоотриманого доходу від здачі молока та від загибелі телят. Крім того, зазначені вимоги позивачів ґрунтуються на припущеннях, ринкова вартість молока не підтверджена документально.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають:  наявність такої  шкоди,  протиправність  діяння  її  заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача та вини  останнього  в  її  заподіянні. Позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надано обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, з яких міркувань виходили позивачі при визначенні розміру моральної шкоди та докази, які підтверджували б їх вимоги в цій частині.

Питання щодо відшкодування  судових витрат суд вирішує згідно вимог ст.ст. 82, 88 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини вимог позивачів.  

Керуючись ст.ст.6,7, 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 58, 60, 63, 72, 86, 88, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 3000 грн.та  судові витрати: 29.9 грн. судового збору та 5,6 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи в суді, 186 грн. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 110 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн.та  судові витрати: 49,7 грн. судового збору та 9,2 грн. витрат  на ІТЗ розгляду справи в суді, 307 грн. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 111,6 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому  ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського

районного суду                         С.А.Киричок