КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-906

2010 року

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

06 серпня 2010 року                                                смт Куйбишеве

    Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

    головуючого судді                 Скляра С.Ю.,

    розглянувши в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньої патрульної служби з обслуговування адміністративної території Гуляйпільського району та автомобільно-технічної інспекції Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі за текстом – інспектор ДПС) Трошина Віталія Анатолійовича про визнання рішення неправомірним, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В :

    13 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС Трошина В.А., який 03 липня 2010 року виніс постанову серії АР 335609 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. У постанові інспектор ДПС вказав, що 03 липня 2010 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул.Петровського в м.Гуляйполе Запорізької області, порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим допустив порушення Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі за текстом – Правила дорожнього руху). Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн., позивач ОСОБА_1 просить скасувати її як неправомірну, закривши провадження по справі про адміністративне правопорушення. Позивач послався на те, що за обставин, вказаних у постанові по справі про адміністративне правопорушення, ним не були порушені Правила дорожнього руху, оскільки зупинку транспортного засобу він здійснив вимушену, із дотримання встановлених для цього правил. Відповідач не мав будь-яких доказів стверджувати протилежне. Крім того, відповідачем був грубо порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим були обмежені процесуальні права ОСОБА_1.

    Позивач ОСОБА_1 письмово повідомив судові про підтримання пред'явленого ним адміністративного позову (а.с.13).

    Відповідач інспектор ДПС Трошин В.А. надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких прохав відмовити в задоволенні позову. Відповідач послався на те, що водій ОСОБА_1, визнаючи факт зупинки автомобіля через його несправність в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», не виконав передбачені для такого випадку вимоги Правил дорожнього руху, а саме, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію. За таких обставин в діях водіях вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тому відповідач вважав винесену відносно ОСОБА_1 постанову в справі про адміністративне правопорушення правомірною.

    Сторони були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.12,14), в судове засідання не з’явились.

Судом в порядку ч.3 ст.122 КАС України задоволені клопотання сторін про розгляд справи без їх участі (а.с.13,15).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання в порядку письмового провадження.

    Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

    Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2010 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул.Петровського в м.Гуляйполе Запорізької області, порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим, на думку відповідача, допустив порушення Правил дорожнього руху. Дане порушення зафіксовано інспектором ДПС Трошиним В.А. шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АР №288630 від 03 липня 2010 року (а.с.5).

Цього ж дня інспектором ДПС Трошиним В.А. була винесена постанова серії АР №335609 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відповідно до якої водія ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень (а.с.5).

Право позивача ОСОБА_1 на оскарження рішення відповідача – інспектора ДПС Трошина В.А., який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за наслідками його розгляду, безпосередньо передбачено ст.287 КУпАП та визначено стст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

    Предметом спору в даній справі є з’ясування правомірності винесення відповідачем – інспектором ДПС Трошиним В.А. рішення по справі про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до стст.222,255 КУпАП органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, а саме правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, в тому числі, передбачені частиною 1 статті 122 цього Кодексу. Від імені органів внутрішніх справ (міліції) протоколи про такі правопорушення, а також розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

Суд дійшов висновку про те, що інспектором ДПС Трошиним В.А. рішення, яке оспорюється позивачем, прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято з використанням повноваження з тою метою, з якою це повноваження надане зазначеному суб’єкту владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи рішення – постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідач припустився порушення порядку оцінки доказів у цій справі.

Відповідно до положень статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що при винесенні інспектором ДПС Трошиним В.А. рішення по справи про адміністративне правопорушення позивач – водій ОСОБА_1 факт порушення Правил дорожнього руху в частині вимог щодо зупинки транспортних засобів не визнав (1-3,16). Дану позицію позивач підтримав й під час розгляду даної справи, надавши відповідну письмову заяву (а.с.13). Вказав про те, що зупинка автомобіля сталася дійсно в зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена», однак вона була вимушеною, викликана зупинкою двигуна. При цьому ним відповідно до вимог Правил дорожнього руху була ввімкнена аварійна світлова сигналізація.  

Згідно п.15.14 Правил дорожнього руху у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити – діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 – 9.11 цих Правил, зокрема, у разі вимушеної зупинки повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація (пункт 9.9а Правил дорожнього руху).

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 фактично прибрав керований ним автомобіль до краю проїзної частини, що, зокрема, підтверджується змістом фотографічних зображень, наданих відповідачем (а.с.17).

Разом з тим, за змістом цих фотографічних зображень неможливо зробити висновок про те, чи ввімкнув водій ОСОБА_1 аварійну світлову сигналізацію, чи ні.

Факт вимушеної зупинки автомобіля через несправність інспектором ДПС Трошиним В.Л. не перевірений шляхом складання відповідного протоколу огляду транспортного засобу.

За таких обставин посадова особа не з’ясувала та не перевірила заперечень водія. Матеріали справи про адміністративне правопорушення складаються лише з протоколу про адміністративне правопорушення та постанови за результатами його розгляду (а.с.5).

Вищевказане свідчить про ігнорування відповідачем вимог п.1.6 Розпорядження МВС України від 21 травня 2009 року №466 «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», якими вказано про виключення випадків складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень Правил дорожнього руху (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо).

Таким чином, підстав для прийняття інспектором ДПС Трошиним В.А. оспорюваного рішення про накладення адміністративного стягнення не було, оскільки водій ОСОБА_1 під час здійснення зупинки транспортного засобу керувався відповідними вимогами Правил дорожнього руху.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову ОСОБА_1.

Відповідно до стст.288,289 КУпАП постанову органу (посадової особи) по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її винесення в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

ОСОБА_1 за захистом порушених прав звернувся до адміністративного суду 13 липня 2010 року, тобто до закінчення визначеного законом строку оскарження рішення посадової особи по справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень статті 293 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови, винесеної інспектором ДПС Трошиним В.А., вважає наявними підстави для скасування такої постанови, як неправомірної, і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.122, стст.222,251,254,258,287-289,293 КУпАП, стст.11, 69-71, 99, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Скасувати як неправомірне рішення інспектора дорожньої патрульної служби з обслуговування адміністративної території Гуляйпільського району та автомобільно-технічної інспекції Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області Трошина Віталія Анатолійовича – постанову серії АР №335609 від 03 липня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного штрафу у розмірі 255 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1,  - закрити.  

Судове рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

    Суддя:             С.Ю.Скляр