КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-905

2010 року

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

02 серпня 2010 року                                                  смт Куйбишеве

    Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

    головуючого судді                 Скляра С.Ю.,

    розглянувши в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньої патрульної служби Новомосковської роти ДПС Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі за текстом – інспектор ДПС) Мовсесяна Іларіона Едуардовича про визнання рішення та дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В :

    08 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС Мовсесяна І.Е., який 14 квітня 2010 року виніс постанову серії АЕ №248241 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. У постанові інспектор ДПС вказав, що 14 квітня 2010 року о 04 год. 05 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 20 км об’їзної дороги м.Новомосковська автошляху «Харків – Сімферополь» в зоні проведення дорожніх робіт і в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год» рухався зі швидкістю 68 км/год, чим перевищив швидкість руху на 28 км/год, допустивши порушення п.12.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі за текстом – Правила дорожнього руху). Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 260 грн., позивач ОСОБА_1 просить скасувати її як неправомірну, закривши провадження по справі про адміністративне правопорушення. Позивач послався на те, що за обставин, вказаних у постанові по справі про адміністративне правопорушення, ним не були порушені Правила дорожнього руху, оскільки він не перевищував швидкісний режим руху, достовірних доказів протилежного відповідач не мав. Крім того, відповідачем був грубо порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим були обмежені процесуальні права ОСОБА_1.

    Позивач ОСОБА_1 письмово повідомив судові про підтримання пред'явленого ним адміністративного позову (а.с.15).

    Відповідач інспектор ДПС Мовсесян І.Е. у письмових запереченнях (а.с.19) вказав про те, що позов ним не визнається, так як ОСОБА_1 були порушені вимоги Правил дорожнього руху в частині перевищення максимальної швидкості руху транспортного засобу. З цим порушенням водій на місці погодився. З огляду на це відповідач вважав, що ним у встановленому порядку прийнято законне рішення за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, в задоволенні адміністративного позову прохав відмовити.

    Сторони були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.14,16), в судове засідання не з’явились. Судом в порядку ч.3 ст.122 КАС України задоволені клопотання сторін про розгляд справи без їхньої участі (а.с.15,19).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання в порядку письмового провадження.

    Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

    Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2010 року о 04 год. 05 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 20 км об’їзної дороги м.Новомосковська автошляху «Харків – Сімферополь» в зоні проведення дорожніх робіт і в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год» рухався зі швидкістю 68 км/год, чим перевищив швидкість руху на 28 км/год, допустивши порушення п.12.9 Правил дорожнього руху. Дане порушення зафіксовано інспектором ДПС Мовсесяном І.Е. шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ №347903 від 14 квітня 2010 року (а.с.4).

Цього ж дня інспектором ДПС Мовсесяном І.Е. була винесена постанова серії АЕ №248241 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відповідно до якої водія ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 260 гривень.

Право позивача ОСОБА_1 на оскарження рішення відповідача – інспектора ДПС Мовсесяна І.Е., який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за наслідками його розгляду, безпосередньо передбачено ст.287 КУпАП та визначено ст.ст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

    Предметом спору в даній справі є з’ясування правомірності винесення відповідачем – інспектором ДПС Мовсесяном І.Е. рішення по справі про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.222,255 КУпАП органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, а саме правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, в тому числі, передбачені частиною 1 статті 122 цього Кодексу. Від імені органів внутрішніх справ (міліції) протоколи про такі правопорушення, а також розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

Суд дійшов висновку про те, що інспектором ДПС Мовсесяном І.Е. рішення, яке оспорюється позивачем, прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято з використанням повноваження з тою метою, з якою це повноваження надане зазначеному суб’єкту владних повноважень.

Приймаючи рішення у справі, судом враховано наступне.

Згідно статті 283 КУпАП орган (посадова особа), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис  обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що при винесенні інспектором ДПС Мовсесяном І.Е. рішення по справи про адміністративне правопорушення позивач – водій ОСОБА_1 факт перевищення встановленої максимальної швидкості руху транспортного засобу не оспорював, що підтвердив письмово в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.4). З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними твердження позивача на даний час про те, що ним не були порушені Правила дорожнього руху, оскільки він не перевищував швидкісний режим руху, достовірних доказів протилежного відповідач не мав. При цьому слід зазначити, що інспектор ДПС Мовсесян І.Е. діяв відповідно до вимог, передбачених Розпорядженням МВС України від 21 травня 2009 року №466 «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», якими вказано про виключення випадків складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо). Факт перевищення встановленої максимальної швидкості руху транспортного засобу був виявлений за допомогою технічного приладу «Сокіл», про що в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові в справі про адміністративне правопорушення містяться відповідні записи (а.с.3,4).

Перевіряючи доводи позивача щодо обставин, викладених в адміністративному позові, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Так, позивач вказав про те, що він не давав письмових пояснень у протоколі про адміністративне правопорушення, його не підписував, а також у постанові в справі про адміністративне правопорушення не робив підпис про отримання копії цієї постанови. Разом з тим, зазначені документи містять відповідні письмові пояснення ОСОБА_1 та відповідні його підписи, які візуально співпадають з його підписами, зробленими у позовній заяві та інших документах, долучених до неї.

В протоколі про адміністративне правопорушення містяться відомості про те, що ОСОБА_1 під розпис інспектором ДПС Мовсесяном І.Е. були роз’яснені його права за обов’язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, а також повідомлено про час і місце розгляду цього протоколу. Будь-яких заяв або клопотань у зв’язку із роз’ясненням прав та обов’язків ОСОБА_1 зроблено не було (а.с.4).

Позивач ОСОБА_2 отримав копію постанови в справі про адміністративне правопорушення, про що зробив відповідний підпис (а.с.3). Разом з тим, посилання позивача на те, що копію цієї постанови він не отримував, є безпідставними. Факт неотримання копії постанови використаний позивачем з метою обґрунтування поважності причини пропуску встановленого законом строку оскарження рішення посадової особи по справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 12.9 Правил дорожнього руху.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів з метою доведення тих обставин, які були викладені у позові на обґрунтування заявлених вимог.

Відповідно до ст.ст.288,289 КУпАП постанову органу (посадової особи) по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її винесення в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

ОСОБА_1 за захистом порушених прав звернувся до адміністративного суду 08 липня 2010 року, тобто після закінчення визначеного законом строку оскарження рішення посадової особи по справі про адміністративне правопорушення.

Суд, у відповідності до положень статті 293 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови, винесеної інспектором ДПС Мовсесяном І.Е., вважає відсутніми підстави для скасування такої постанови, як неправомірної, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.122, стст.222,251,254,258,287-289,293 КУпАП, стст.11,69-71,99,160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  до інспектора дорожньої патрульної служби Новомосковської роти ДПС Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Мовсесяна Іларіона Едуардовича про визнання рішення та дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі , - відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена  до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя:                 С.Ю.Скляр