РІШЕННЯ

                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№2-1179\10

20.09.2010р.                                                    м.Виноградів

    Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі Р.М.Кобрин, за участю позивачки, представника позивача по дорученню ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також представників відповідачки ОСОБА_7- ОСОБА_16 та ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_6  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про встановлення права власності на 1\2 частину спадкового будинку,  

                             ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до відповідачів з позовом  про встановлення права власності на 1\2 частину спадкового будинку АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка вказує, що на розгляді у Виноградівському районному суді знаходиться цивільна справа №2-20/10 за позовом ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі про встановлення права власності на спірний спадковий будинок і ощадну книжку. Виноградівським районним судом 30.03.2010р. прийнято ухвалу по даній справі про перегляд рішення суду від 11.05.2006 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами, а 09.06.2010 р. позивачку було залучено до участі в судовому процесі. 24.06.2010 р. нею було подано зустрічну позовну заяву про встановлення права власності на 1\2 частину спадкового будинку, але так як її було залучено до участі в судовому процесі вже на стадії судового розгляду справи то нею 25.06.2010 р. було подано заяву до суду про повернення зустрічної позовної заяви.

На підставі наведеного позивачка вважає, що відповідно до норм матеріального права - ЦК України (в редакції 1960 р.) та ЦК України (в редакції 2003 р.) вона має право на частину спадкового майна - житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1, оскільки відповідно до довідки виконавчого комітету Великокопанської сільської ради Виноградівського району стверджено, що згідно записів погосподарської книги №7 , особового рахунку №539 за 1974-1976 роки в с.В.Копаня по вул.Глибокій- №539 були записані голова господарства ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9; син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2; невістка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3; внука ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та внук ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_6.     Згідно записам погосподарської книги №8, особового рахунку №639 за 1991-1996 роки в АДРЕСА_1 були записані голова господарства ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7, а згідно записам погосподарської книги №8, особового рахунку №643 за 2001-2005 роки в АДРЕСА_1 були записані голова господарства ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 р. та сестра ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_8, яка прибула з м.Бердичів 27.03.2002 року».

Позивачка вказує, що ОСОБА_7 в своїй позовній заяві від 28.03.2006р. зазначила про те, що на день смерті батька і матері, непрацездатних та неповнолітніх спадкоємців не було, чим самим УМИСНО скрила факт існування на момент відкриття спадщини  (ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_12 і ІНФОРМАЦІЯ_10), тобто на момент смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 та матері – ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12, інших спадкоємців першої черги  - своїх рідного брата ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 та сестри - ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10..

ОСОБА_7 також скрила від суду той факт, що вона фактично не проживає в будинку АДРЕСА_1 вже більше ЗО років, а тільки там юридично зареєстрована з 27.03.2002р., а фактично проживає в АДРЕСА_2, в зв'язку з чим після смерті батьків - головою господарства (що підтверджено довідкою секретаря виконкому №02-10/395 від 29.07.2009 року) по АДРЕСА_1 з 1991р. стала ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка будучи юридично зареєстрованою і фактично проживаючою по даній адресі прийняла спадщину і являлась головою домогосподарства, і частку в спадщині в розмірі 1/3 також було прийнято ОСОБА_9, який проживаючи в АДРЕСА_3 допомагав сестрі по веденню господарства, а ОСОБА_7 у зв'язку з її відсутністю в с.В.Копаня Виноградівського району свою частку у відповідності до вимог ЦПК України (в редакції 1960 р.н.) у шестимісячний строк не прийняла.

На момент смерті ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_10 року, яка своїх рідних дітей не мала, спадкоємцями першої черги були батько ОСОБА_9 та тітка ОСОБА_14. В день відкриття спадщини в місці відкриття спадщини - будинку АДРЕСА_1 був присутній тільки батько ОСОБА_9, який за власні кошти провів поминки сестри і продовжив здійснювати нагляд за будинком та вести домогосподарство, чим самим прийняв свою частку в спадщині. Позивачка, яка фактично з дозволу ОСОБА_12 та її батька ОСОБА_12 проживала там з своїм неповнолітнім сином, а ОСОБА_7 в цей час - ІНФОРМАЦІЯ_10 року знаходилась в м.Тамбов, Росія.

Далі позивачка вказує, що її батько ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 і після смерті на спадкове майно, зокрема 1\2 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, залишилось троє спадкоємців першої черги, а саме вона, яка до цього вже проживала в цьому будинку на протязі декількох років, її брат ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_3, тобто не менше 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, яку батько успадкував за законом, належить його дітям, про що ОСОБА_7 добре знала. Крім цього, ОСОБА_7 скрито і той факт, що будинок №52, в якому вона родилась, складався тільки з двох жилих кімнат, а в 1975-1976 роках в даному будинку було добудовано дві кімнати з підвальними приміщеннями покійним батьком позивачки ОСОБА_9 за його власні кошти, так як він проживав в ньому разом з дружиною і дітьми, в зв'язку з чим його частка в будинку збільшилась, яка за законом переходить після його смерті до спадкоємців першої черги за законом, тобто до позивчаки ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які відмовляються від належних їм прав на частки в спадковому майні покійного батька ОСОБА_9, а саме частини житлового будинку з надвірними спорудами в с.АДРЕСА_1 на користь позивачки.

На підставі наведеного позивачка просить суду визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1, який зареєстрований за ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_13

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задоволити з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідавачі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 позовні вимоги позивачки визнали та не заперечували проти задоволення її позовних вимог, посилаючись  на те, що 1\2 частини будинку АДРЕСА_1 має належати саме позивачці, а вони від своєї частки відмовляються на її користь, про що подали до суду відповідні письмові заяви.

Представники відповідачки ОСОБА_7- ОСОБА_16 та ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_6 не визнали та заперечували проти їх задоволення, оскільки вони належними та достовірними доказами не доведенні. Крім цього, просили суд в позові відмовити, оскільки відповідно до рішення Виноградівського районного суду від 01.09.2010р., яке набуло законної сили, за позивачкою ОСОБА_7 визнано право власності в цілому на будинок АДРЕСА_1

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та ваємозв»язку суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки належними та достовірними доказами не доведені.

При цьому  суд виходить із вимог ст.ст.10,11 ЦК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка ОСОБА_6 щодо визнання права власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 посилалась на те, що її батько ОСОБА_9, після смерті ОСОБА_12, був спадкоємцем першої черги до спірного будинку, оскільки відповідачка ОСОБА_7 проживала м.Тамбов, а відтак вона після смерті свого батька ІНФОРМАЦІЯ_13 1\2 частина спірного будинку належить саме позивачці та відповідачам ОСОБА_12 та ОСОБА_3, які від своїх долей відмовились на користь позивачки.

Проте з такими доводами позивачки суд погодитись не може, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рішенням Виноградівського районного суду від 01.09.2010р., яке 16.09.2010р. набуло законної сили, право власності на спірний будинок АДРЕСА_1 в цілому визнаний саме за ОСОБА_7

Зважуючи на встановлене, суд бере до уваги, що зазначене рішення суду від 16.09.2010р. є преюдиціальним для суду, який розглядає цивільну справу. Це, зокрема, випливає з положення ч.3 ст.61 ЦПК України, яка вказує, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що  набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Твердження позивачки про те, що її померлий батько здійснював нагляд за спірним дворогосподарством та здійснив там за свої кошти добудову двох кімнат та підвалу, а відтак його доля відповідно збільшилась суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до чинного на час спорудження спірного будинку законодавства про власність та земельного законодавства індивідуальне житлове будівництво здійснюється з метою забезпечення жилою площею тих громадян і членів їх сім»ї, яким у встановленому порядку відведено ділянку для будівництва будинку. Участь інших осіб або родичів у будівництві будинку не є підставою для визнання за ними права власності  на частку в будинку. Ці особи вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. В окремих випадках за цими особами може бути визнано право власності на частку будинку, якщо між цими особами та забудовником було укладено угоду про створення спільної власності на жилий будинок і саме з цією метою вони своєю працею та коштами брали участь у спорудженні будинку.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачка не довела свої вимоги належними та достовірними доказами, а відтак в позові їй слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.ст.23,331,392 ЦК України та керуючись ст.ст.1,3,10,11,60,84,88,209,212-215 ЦПК України, суд-

 ВИРІШИВ:

    В позові ОСОБА_6  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про встановлення права власності на 1\2 частину спадкового будинку – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий:                                                                         А.А.Надопта.