ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року Справа № 2а-269/10/0701
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого: Ільтьо І.І.,
при секретарі: Куні О.І.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ та АТІ з обслуговування м. Хмельницьке молодшого сержанта Коржин Олександра Олександровича про визнання незаконною та скасування постанови серії ВХ № 0851196 від 15 серпня 2010 року про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої доводи тим, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, оскільки він правопорушення не скоював. Вказав, що 15 серпня 2010 року приблизно о 13 годині 55 хв. керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, в м. Хмельницьке по вул. Толстого, він був зупинений інспектором ВДАІ – Коржин О.О., який вказав, що ОСОБА_1 не надав перевагу в русі пішоходу який переходив дорогу на яку він виконував поворот. Після чого, інспектор виніс протокол про адміністративне правопорушення. Копії протоколу та постанови на місці вчинення адмінправопорушення позивач не отримував, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений не був.
Зі складеним протоколом та постановою не погодився, посилаючись на те, що в момент наближення його автомобіля до перехрестя пішохід не знаходився на проїжджій частині дороги, а перебував на тротуарі. Вийшов на узбіччя у момент закінчення ним маневру повороту на право. Між тим, як у відповідності до п.16.2 ПДР, обов’язок водія на регульованих і нерегульованих перехрестях, повертаючи праворуч або ліворуч, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо пішоходи переходять проїзну частину, а не знаходяться на тротуарі або узбіччі дороги.
Для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. В даному випадку цього не було, оскільки при русі його автомобіля який закінчував маневр правого повороту пішохід знаходилися на узбіччі дороги, не продовжував свій рух, а також зміну напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.16.2 ПДР, тим більше не робив цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною або небезпечною. За таких умов говорити про наявність у його діях складу зазначеного правопорушення неможливо.
Крім того, пішохода якому він ніби то не надав перевагу в русі відповідач не зупиняв, пояснень не відбирав. У протоколі, записані свідки яких близько при події і не було, між тим, дані пішохода не вказані, адреса його відсутня, що свідчить як про відсутність доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП, так і про невідповідність змісту протоколу зокрема, ст. 256 КУпАП.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився з невідомої суду на те причини, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до ст. 35 КАС України. У відповідності до ч.4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи у його відсутності та вирішення справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, протокол про адміністративне правопорушення, постанову по справі про адміністративне правопорушення, прийшов до висновку, про необхідність скасувати оскаржену постанову з наступних підстав.
Як вбачається із протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 оштрафовано на 425 грн. за те, що останній керуючи автомобілем Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_1 не надав переваги в русі пішоходу, який переходив дорогу на яку водій виконував поворот, хоча як встановлено в судовому засіданні із пояснень ОСОБА_1, пішохід знаходився на тротуарі і не рухався.
Судом встановлено, що відповідач, при складанні протоколу та постанови про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 не вказав, якому саме пішоходу не надано переваги в русі, відсутні його пояснення та адреса, таким чином, неможливо встановити, чи ж дійсно було створено перешкоду в русі пішоходу, отже, не встановлено обставини справи, що мають значення для її вирішення, таким чином, постанова не відповідає ст. 283 КУпАП.
Інших доказів, які б підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Відповідач окрім відомостей, викладених у протоколі та постанові, ніяких інших доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП, суду не надав, хоча ст. 71 ч.2 КАС України передбачає, що обов’язок по доказуванню по даній категорії справи покладається саме на відповідача.
Доказів, наведених в постанові про накладення адміністративного стягнення та протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності, не достатньо для безперечного висновку про порушення позивачем ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
За таких обставин, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, в діях позивача не доведена наявність порушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 6, 8-13, 17, 18, 23, ч.1 ст.41, 86, 94, 104, 128, 158-170, 171-2 КАС України ,-
постановив :
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серії ВХ № 085196 від 15.08.2010 року , винесену інспектором ВДАІ та АТІ з обслуговування м. Хмельницьке Коржин Олександром Олександровичем відносно ОСОБА_1 .
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає
Суддя: І.І. Ільтьо