Справа № 2-449/10
РІШЕННЯ
іменем України
06 вересня 2010 року м.Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі: головуючого – судді Гончарука О.Н.,
за участю секретаря – Раковець Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної допомоги як дитині війни, індексації такої недоплати та зобов’язання його сплачувати таку допомогу в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»
Особи, які брали участь у справі:
позивач – ОСОБА_1,
відповідач – управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі
встановив:
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що він наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007 - 2010 років йому така допомога в зазначеному розмірі не виплачувалася.
Просить суд постановити рішення, котрим стягнути з відповідача в його користь 6 279 грн. 30 коп. недоплаченої згаданої допомоги за вказаний період, 6532 грн. 79 коп. індексації такої недоплати та зобов’язати його з 01 липня 2010 року сплачувати йому таку допомогу у вказаному розмірі.
Позивач в судове засідання не з’явився, але подав до суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання також не з’явився. Ним подано заперечення проти позову в якому зазначено, що у 2007 р. позивачу як дитині війни доплата до пенсії не проводилась, оскільки кошти на це з державного бюджету управлінню не виділялись.
У 2008 -2009 рр. та в січні-серпні 2010 року йому виплачено надбавку до пенсії у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Управління не є розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому не може здійснювати виплати, на які вказує позивачка, так як кошти на це з державного бюджету управлінню не виділялись.
Просить в задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити у його відсутності.
Дослідив письмові докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі. Протягом 2007 року йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а з 2008 – по серпень 2010 років йому нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, пенсійним посвідченням з відміткою «Дитина війни» та довідкою відповідача.
Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік, з врахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. Положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була відновлена з 9 липня 2007 року, а позивачу в 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону України, тому суд приходить до висновку про підставність позовних вимог про зобов’язання відповідача провести перерахунок і виплату йому підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п. 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 1 січня 2008 року, текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік. Положення п. 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008 року, тому суд приходить до висновку про підставність позовних вимог про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, враховуючи при цьому, що йому у 2008 році було нараховано та виплачено підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім цього, суд бере до уваги, що дія норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” на 2009 та 2010 роки не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік” та ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у цих роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ст. 6 згаданого у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком . При цьому слід врахувати, що позивачу з 2009 по серпень 2010 роки було нараховано та виплачено підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу він встановлюється у розмірі передбаченого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у поданому до суду запереченні на позовні вимоги на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати позивачу вказаного підвищення до пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року було затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: ... осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Згідно ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року було затверджено на цей рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 592 гривні, з 1 квітня - 605 гривень, з 1 липня - 607 гривень, з 1 жовтня - 626 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: ... осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року було встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. З 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: ... осіб, які втратили працездатність - 573 гривні.
Ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» установлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: ... осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року) управління Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено, що позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у 2008 – по серпень 2010 рр. управлінням Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі, де він перебуває на обліку. Тому суд приходить до висновку про підставність його вимог, що саме на відповідача має бути покладено обов’язок провести перерахунок і виплату йому підвищення пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 по 06 вересня 2010 роки. При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування позивачу підвищення пенсії не у конкретному розмірі, а в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки саме на нього покладено обов’язок проводити нарахування, перерахунок та виплату підвищення до пенсій дітям війни у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Виходячи з наведеного, суд зобов’язує відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 06 вересня 2010 роки (тобто по день постановлення рішення суду), з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги в частині стягнення 6532 грн. 79 коп. індексації боргу задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадян втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Таким чином, обома зазначеними Законами передбачено індексацію та стягнення компенсації лише у випадках одержання або наявності нарахованих, але не виплачених коштів. Оскільки позивачу підвищення до пенсії нараховане та виплачене не було, підстав для індексування цих доходів або стягнення компенсації у зв’язку з порушенням строків їх виплати, немає.
Не підлягають позовні вимоги позивача і в частині зобов’язання відповідача нараховувати в майбутньому щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно ст. 15 ЦК України судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси осіб, які вже відбулися чи відбуваються, а не ті, що можуть бути допущені в майбутньому. Крім того, порядок та підстави нарахування пенсії можуть бути змінені законодавством, а тому суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачки 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Судового збору з відповідача суд не стягує, оскільки Пенсійний фонд України, його установи та організації від такої сплати звільнені на підставі п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 по 06 вересня 2010 роки, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційних скарг через Камінь-Каширський районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий-підпис
Оригіналу відповідає
Суддя Камінь-Каширського
районного суду О.Н. Гончарук