ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
26.07.06 Справа № 3/244-2980
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну cкаргу Приватного малого підприємства “ВІК” б/н від 26.05.2006 року (вх. № 410 від 13.06.2006 року)
на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року про залишення без задоволення скарги Приватного малого підприємства “ВІК” на дії Державної виконавчої служби у Тернопільському районі
у справі № 3/244-2980
за позовом Закритого акціонерного товариства “Агробуд”, м.Тернопіль.
до Тернопільського райагробуду, м.Тернопіль.
до Приватного малого підприємства “ВІК”, м.Тернопіль.
до Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації, м.Тернопіль.
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.12.2003 року, укладеного між Тернопільським райагробудом та Приватним малим підприємством “ВІК” та визнання недійсним реєстраційного посвідчення на право власності на всі споруди цегельного заводу по вул. Володимира Великого в селі Малий Ходачків, Тернопільського району, Тернопільської області, виданого Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації Приватному малому підприємству “ВІК” 17.12.2003 року, реєстраційний № 94.
за участю представників:
від позивача: не з‘явився.
від відповідача 1: не з‘явився.
від відповідача 2: Вдовиченко Н.Ф., довіреність б/н від 29.05.2006 року.
від відповідача 3: не з‘явився.
від Державної виконавчої служби у Тернопільському районі: Підгородецький В.З., довіреність № 9491 від 25.07.2006 року.
Присутнім в судовому засіданні представникам учасників судового процесу роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області (суддя Турецький І.М.) від 11.05.2006 року у справі № 3/244-2980 залишено без задоволення скаргу № 51 від 28.03.2006 року (вх. місцевого суду 10814 від 29.03.2006 року) Приватного малого підприємства “ВІК” на дії Державної виконавчої служби у Тернопільському районі.
Не погоджуючись з даною ухвалою місцевого суду, Приватне мале підприємство “ВІК” оскаржило її в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі б/н від 26.05.2006 року (вх. № 410 від 13.06.2006 року) вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необгрунтованою, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та задоволити подану ним скаргу № 51 від 28.03.2006 року, посилаючись на наступне:
- судом не враховано, що на час вчинення оскаржуваних дій - 23.03.2006 року, державним виконавцем не дотримано вимог абз. 3 ч. 1 ст. 18-1, ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки на цей час не було порушено виконавчого провадження і не встановлено боржнику строку для добровільного виконання.
В додатковому обгрунтуванні до апеляційної скарги № 64 від 06.06.2006 року (вх. місцевого суду № 16533 від 07.06.2006 року) скаржник зазначає наступне:
- ним було оскаржено дії державного виконавця Драпак Г.В., а не Державної виконавчої служби у Тернопільському районі;
- згідно акта державного виконаця від 23.03.2006 року державний виконавець Драпак Г.В. намагалась вчинити дії по примусовому виконанню за зведеним виконавчим провадженням № 15 від 30.12.2005 року, а не рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2005 року № 3/344-2980;
- за наслідками проведення виконавчих дій не було складено жодного документу, що давало б можливість встановити, які саме дії було проведено по виконанню рішення суду.
Державна виконавча служба у Тернопільському районі з вимогами апеляційної скарги не погодилась, виклавши свої доводи в запереченні на апеляційну скаргу № 9492 від 25.07.2006 року. Просить ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року у справі № 3/244-2980 залишити без змін.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що з‘явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення державної виконавчої служби, дослідивши подані матеріали, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2005 року у справі № 3/244-2980 задоволено позов ЗАТ “Агробуд”: визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 12.12.2003 року, укладений між Тернопільським райагробудом та Приватним малим підприємством “ВІК”. Апеляційна інстанція постановою від 01.03.2006 року залишила рішення місцевого суду в частині задоволення позову про визнання недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 12.12.2003 року без змін та змінила рішення в частині визнання недійсним реєстраційного посвідчення на право власності на всі споруди цегельного заводу по вул. Володимира Великого в селі Малий Ходачків, Тернопільського району, Тернопільської області, виданого Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації Приватному малому підприємству “ВІК” 17.12.2003 року, реєстраційний № 94, а саме, припинивши провадження у справі в цій частині позовних вимог. Рішення місцевого суду набрало законної сили відповідно до ст.ст. 85, 105 ГПК УкраЇни з 01.03.2006 року і підлягає обов‘язковому виконанню відповідно до ст. 124 Конституції України.
Відповідач –ПМП “ВІК” у справі оскаржив дії відділу ДВС у Тернопільському районі, посилаючись на порушення абз. 3 ч. 1 ст. 18-1, ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”.
Так, 29.03.2006 року Відповідач звернувся зі скаргою на дії відділу ДВС, а саме про визнання дій державного виконаця Драпак Г.В. щодо проведення опису майна Малоходачківського цегельного заводу по вул. Володимира Великого у селі Малий Ходачків незаконними.
Скарга подана в межах ст. 121-2 ГПК України, тобто регулюється розділом ХІV ГПК України - виконання рішень, ухвал, постанов.
За результатами розгляду господарський суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно статей 86, 1212 ГПК (постанова Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження ").
Отже, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Щодо обставин викладених в скарзі, суд вважає такі необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 115, 116 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов‘язковими для виконання на всій території України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавчу службу»правову основу діяльності державної виконавчої служби
становлять Конституція України, цей Закон, інші
закони та підзаконні нормативно-правові акти, що прийняті на їх
виконання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають обов‘язковому виконанню, передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
В абз. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Такі дії направленні на стягнення коштів передачі майна тощо від боржника до стягувача в строки встановлені вищевказаним законом (ст.25 Закону України „Про виконавче провадження”).
Відповідно до ст. 25 вищезазначеного Закону, державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
З цією метою, оскільки є примусове стягнення коштів, державний виконавець зобов”язаний виявити, арештувати та стягнути кошти з рахунку боржника на користь стягувача (ст. 44-1 Закону).
Згідно з ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
За наведеного, апеляційний суд вважає, що дії Державної виконавчої служби у Тернопільському районі по вчиненню виконавчих дій, що оскаржуються, є законними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
В той же час, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що посилання місцевого суду як на правомірність дій виконавчої служби, що оскаржуються, на застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 12.12.2003 року, укладений між Тернопільським райагробудом та Приватним малим підприємством “ВІК”, є безпідставними, оскільки встановлення даного факту не є предметом оцінки в даному провадженні, так як згідно ст. 121-2 ГПК України предметом розгляду є правомірність чи неправомірність дій державної виконавчої служби щодо виконання рішення місцевого господарського суду.
Також апеляційний суд зазначає в заперечення доводів апелянта про те, що ним було оскаржено дії державного виконавця Драпак Г.В., а не Державної виконавчої служби у Тернопільському районі, слідуюче.
Статтею 121-2 ГПК України передбачено право стягувача, боржника або прокурора оскаржити дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.
Відповідно до ст. 4 “Про державну виконавчу службу”, ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень господарських судів здійснюють державні виконавці Державної виконавчої служби Міністерства юстиції та його управлінь.
За таких обставин, скарги на дії чи бездіяльність державних виконавців Державної виконавчої служби розглядаються господарськими судами відповідно до вимог ст. 121-2 ГК України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 115, 116 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов‘язковими для виконання на всій території України.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд підставно відмовив в задоволенні поданої в порядку ст. 121-2 ГПК України скарги ПМП “ВІК” на дії Державної виконавчої служби у Тернопільському районі.
Виходячи з вищенаведеного, в апеляційного суду немає підстав для скасування ухвали господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року у справі № 3/244-2980, а тому її слід залишити без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства “ВІК” залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року у справі № 3/244-2980 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркeвич М.В.
Кузь В.Л.