Справа № 2-а-211/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Мотивована

9 квітня 2009 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик О.О., при секретарі Шеіній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу адміністративного судочинства за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, дітям війни",

ВСТАНОВИВ:

23.02.2009 р. позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить:

- поновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.01.2006 р. по 31.122008 р.;

- визнати неправомірною бездіяльність УПФ України в Микитівському районі м. Горлівки по не нарахуванню належної йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, за 2006-2008 р.р.;

- стягнути з відповідача на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за січень 2006 року - грудень 2008 року у сумі 3.891,90 грн.

- зобов’язати відповідача в подальшому проводити нарахування відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни,

пославшись на те, що має статус "дитини війни", у зв’язку з чим у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1.012006 р. йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках йому така допомога не виплачувалась.

Верховна Рада України Законом від 20.122005 р. "Про державний бюджет України на 2006 рік" ст. 77 та ст. 110 та Закон України № 489-V від 19.122006 р. ст. 71 п. 12 призупинила дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнав такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п. 3 положення ст. ст. 71,111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, невиплати йому соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня -350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.

Згідно із ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням змін, внесених до Закону України від 15 березня 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.052008 р. № 10-рп/2008 року пп.36-100 розділ П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28.122007 р. визнані неконституційними.

Згідно із ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Управлінням ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки за 2008 рік було виплачено 579 грн. 30 коп.

Таким чином, сума недоплаченої соціальної допомоги з 1 січня 2006 року по грудень 2008 року складає 3.891,90 грн.

Відповідно до ст. ст. 99,100 КАСу України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Його законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень, нормативно-правових актів вищої сили, законів України. Крім того, про належні йому, як дитині війни, виплати повідомлено не було.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року - це рішення підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних виданнях. Зокрема публікація зазначеного рішення суду відбулася у № 4 "Віснику Конституційного Суду України" від 07.11.2007 р.

Отже, про порушення його прав, що на момент ухвалення рішення Конституційним Судом України тривало багато часу, йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. Тому вважає, що термін звернення до суду за захистом його прав не порушений.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та з посиланням на підтримання позову.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника з урахуванням письмових заперечень проти позову за наступних підстав:

Статтею 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення пенсій або довічного грошового утримання дітям війни.

Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" надбавка "дитині війни" призначалась тільки особам, які визнані інвалідами.

Оскільки позивач інвалідом не визнаний, підстави для виплати надбавки як "дитині війни" з 01.01.2006 р. відсутні.

Надбавка "дитині війни" виплачується позивачу з 01.01.2008 р. у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України", на підставі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно положенням якого фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними. Проте на законодавчому рівні не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку.

Тож підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення, не має.

Просить суд відмовити у позові за наведених підстав, а також за підстав пропущення позивачем строку, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАСу України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач має правовий статус "дитини війни", що підтверджується копію пенсійного посвідчення.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р., чинного з 01.01.2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Щодо 2006 року:

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування. Тому у відповідача не було правового підґрунтя на нарахування і виплату відповідачу 30-відсоткової доплата до пенсії у 2006 році. Тож в цій частині позов необгрунтований.

Щодо 2007 року:

В цій частині у позові слід відмовити за підстав пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАСу України, перебіг якого обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведені позивачем підстави пропущення строку звернення до суду суд не визнає поважними, оскільки Рішення Конституційного Суду України публікуються в офіційних виданнях. Зокрема, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. було опубліковане у № 4 "Віснику Конституційного Суду України" від 07.11.2007 р. Саме з цього часу позивач мав дізнатися про порушення свого права. Правову ж необізнаність позивача не можна вважати поважною причиною пропущення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСу України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Щодо 2008 року:

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, за період 2008 року вимоги позивача обгрунтовані і підлягають задоволенню з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, тобто з 22.052008 р. по 31.12.2008 р. у сумі 71523 грн.: (481 грн. * 30%/ 31 дн. * 10 дн. - 481 грн. * 10% / 31 дн. * 10 дн. + 481 грн. * 30% - 481 грн. * 10% + 482 грн. * 3 м-ці * 30% - 482 грн. * 3 м-ці * 10% + 498 грн. * 3 м-ці * 30% - 498 грн. * 3 м-ці * 10%).

Щодо вимог зобов’язання відповідача проводити в подальшому нарахування та виплату підвищення пенсії відповідно до Закону України "Про захист дітей війни", позов задоволенню не підлягає, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин. Виходячи з закріпленої ст. 17 КАСу України компетенції адміністративних судів, компетенція адміністративних судів не поширюється на вирішення питань щодо правовідносин, які виникнуть у сторін у майбутньому.

Керуючись ст. ст. 100 ч. 1,160-161 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково, визнавши неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області по не нарахуванню належної ОСОБА_1 як дитині війни щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 р.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 суму підвищення до пенсії у розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком як "дитині війни" з 22.052008 р. по 31.122008 р. у розмірі 715 грн. 23 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі 14 квітня 2009 року заяви про апеляційне оскарження.