справа № 22-11315 головуючий у 1-й інстанції: Коломеєць І.А.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Кадєтової О.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, ОСОБА_1
на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.05.2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Розмір щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії позивачу, як дитині війни, визначався на підставі чинного законодавства, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України, на який покладено забезпечення проведення політики в сфері соціального захисту. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови і винесення нового рішення про задоволення заявлених нею вимог в повному обсязі. Вказується на те, що суд помилково відмовив в поновленні строку для звернення до суду, не врахував, що про порушення свого права вона дізналась в жовтні 2008 року із засобів масової інформації. Суд безпідставно не зобов’язав відповідача провести перерахунок надбавки з врахуванням індексу інфляції.
Розглянувши справу в порядку, визначеному ст. 304-1 ЦПК України, та в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону, в редакції, що діяла в спірний період, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва зобов’язано нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними зміни, які вносились цим законодавчим актом в Закон України «Про соціальний захист дітей війни», і якими особам, що мають статус дитини війни, встановлювався інший розмір надбавки.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, на яку посилається Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Тому, доводи Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань щодо визначення їх розміру.
На відповідача обгрунтовано покладено обов’язок по усуненню порушень прав позивача в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що суд мав зобов’язати відповідача провести перерахунок розміру надбавки та провести її виплату за весь час, протягом якого відбувалось порушення прав.
Доказів, які б свідчили, що позивач пропустила строк на звернення до суду з позовом з поважних причин, не подано.
Передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна допомога виплачувалась позивачу щомісячно, але в розмірі меншому ніж встановлено цим Законом.
Виходячи з викладеного позивач мала знати про порушення своїх прав при отриманні чергової державної соціальної допомоги.
Незнання закону, в т. ч. ухвалених Конституційним Судом України рішень, якими визнавались неконституційними зміни, що вносились до зазначеного Закону, не може розцінюватись як поважна причина пропуску строку для захисту порушеного права.
Судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про покладення на відповідача обов’язку по нарахуванню несплачених сум з урахуванням індексу інфляції.
Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, не передбачена можливість проведення індексацій виплат, на отримання яких претендує позивач (ч. 6 п. 3 постанови).
З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів не спростовують наведеного і викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв’язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25.05.2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
головуючий:
судді: