Справа № 2-2433/10

РІШЕННЯ

іменем  України

25.08.2010 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді                               Решетова В.В.

при секретарі                                            Довгій Л.З.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» про захист порушених прав та інтересів, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на той факт, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір №11388555000 від 02.09.2008р. Згідно з кредитним договором №11388555000 від 02.09.2008р. АКІБ «УкрСиббанк»   надав відповідачу кредит в сумі 130000 доларів США, на термін до 02.09.2015р. Згідно з пунктом 3.4.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі, та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів. Комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.

Терміни сплати кредиту та процентів встановлені пунктом 1.2.10 Кредитного договору та графіком погашення кредиту, згідно з якими Відповідач зобов'язався з 01 по 10 число кожного місяця сплачувати проценти та відповідного числа відповідного місяця встановленого графіком - суми по погашенню кредиту.  

Проте, станом на 14.06.2010р. сума заборгованості складає 1096201,95 грн., що складає в еквіваленті 138482,78 доларів США, з яких: 124471,43 Доларів США – 985290,95 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом; 12691,13 доларів США – 100460,45 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом; 165,73 доларів США – 1311,87 грн. - пеня за несвоєчасне погашення  заборгованості за кредитом; 1154,49 доларів США – 9138,68 грн. - пеня за несвоєчасне  погашення  заборгованості  по процентам за користування кредитом.

Просить стягнути достроково з відповідача вказану заборгованість по кредитному договору №11388555000 від 02.09.2008р.,  а також просить суд стягнути судові витрати.

Відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання договору №11388555000 від 02.09.2008р. про надання кредиту – недійсним. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у мови кредитного договору суперечать законодавству, а відсутністю у банку права здійснювати валютну – кредитну (торгівельну) операцію на території України.

У судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав та просив його задовольнити на підставах викладених у позовній заяві. Зустрічний позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.

Відповідач у судове засідання не зєявився та подав заяву про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні по первісному позову вимоги є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню, а вимоги по зустрічному позову задоволенню не підлягають з таких підстав..

Судом встановлено, що між відповідачем укладено кредитний договір №11388555000 від 02.09.2008р. Згідно з кредитним договором №11388555000 від 02.09.2008р. АКІБ «УкрСиббанк»   надав відповідачу кредит в сумі 130000 доларів США, на термін до 02.09.2015р.

Згідно з пунктом 3.4.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі, та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів. Комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.

Терміни сплати кредиту та процентів встановлені пунктом 1.2.10 Кредитного договору та графіком погашення кредиту, згідно з якими Відповідач зобов'язався з 01 по 10 число кожного місяця сплачувати проценти та відповідного числа відповідного місяця встановленого графіком - суми по погашенню кредиту.  

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В силу ст. 1054 та ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення позичальником повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з розрахунком наданим позивачем станом на 14.06.2010р. сума заборгованості складає 1096201,95 грн., що складає в еквіваленті 138482,78 доларів США, з яких: 124471,43 Доларів США – 985290,95 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом; 12691,13 доларів США – 100460,45 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом; 165,73 доларів США – 1311,87 грн. - пеня за несвоєчасне погашення  заборгованості за кредитом; 1154,49 доларів США – 9138,68 грн. - пеня за несвоєчасне  погашення  заборгованості  по процентам за користування кредитом.

Враховуючи вищенаведене, те суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11388555000 від 02.09.2008р. Згідно з кредитним договором №11388555000 від 02.09.2008р. АКІБ «УкрСиббанк»   надав відповідачу кредит в сумі 130000 доларів США, на термін до 02.09.2015р.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня; іноземна валюта може використовувалися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ч.3 ст.533 вказаного Кодексу використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

На даний час таким законом є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" - на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст.49 вказаного Закону розміщення банком залучених коштів визнано валютною операцією.

Згідне з п.п.1, 2 і 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п.1); генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії,, на весь період дії режиму валютного регулювання (п.2); індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті,  якщо  терміни  і  суми  таких  кредитів  перевищують  встановлені законодавством межі.

Проте на сьогодні чинним законодавством зазначені вище межі не встановлені, а тому вказана норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Крім того, відповідно до п.8,12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року №200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923 - фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Крім того, відповідно до вимог ст. 1 Декрету KM України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій НБУ.

Із змісту ст. 5 Декрету, вбачається, що генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, у тому числі на території України між резидентами незалежно від мети кредиту, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Таким чином, правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Згідно Банківської ліцензії №75 від 24.12.2001р., Дозволу №75-2 від 24.12.2001р. та додатку до нього №75-3 від 28.12.2009р., виданих НБУ, ПАТ "Укрсиббанк" має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Оскільки судом не встановлено, а позивачем по зустрічному позову не доведено, що укладання спірного кредитного договору відбулось з порушенням норм законодавства, суд вважає, що спірний договір було укладено у відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст договору не суперечить Цивільному кодексу, або іншим актам цивільного законодавства, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 526,530,553,1054,1050 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд  –

В И Р І Ш И В  :

Позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» заборгованість по кредитному договору №11388555000 від 02.09.2008р.  у сумі 1096201,95 грн., що складає в еквіваленті 138482,78 доларів США, з яких: 124471,43 Доларів США – 985290,95 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом; 12691,13 доларів США – 100460,45 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом; 165,73 доларів США – 1311,87 грн. - пеня за несвоєчасне погашення  заборгованості за кредитом; 1154,49 доларів США – 9138,68 грн. - пеня за несвоєчасне  погашення  заборгованості  по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» судові витрати у розмірі 1820 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» про захист порушених прав та інтересів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-ти денний строк апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                         В.В.Решетов