№ 2-409/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30.03.2007 р. Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Мельниченко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_1до ПП „ОСОБА_2.

" про стягнення заборгованості по заробітній платі,відшкодування моральної шкоди та спонукання внесення запису до трудової книжки,

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те,що 13.01.2006 року він звільнився з ВАТ «Макарівське АТП-13240»,де працював водієм автобуса і влаштувався на роботу водієм автобуса в ПП «ОСОБА_2.»,куди здав свою трудову книжку і .пройшовши відповідні формальності, з 24.01.2006 року вже працював водієм автобуса,здійснюючи перевозку пасажирів на маршрутах Макарів-Київ,Бишів-Київ,Макарів-Грузьке.Київ-Бузова.Працював згідно графіку,який складав бригадир ОСОБА_4,перед кожним виїздом на лінію лікар ОСОБА_3. проводила огляд,при цьому вела журнал обліку.

Заробітну плату за роботу в ПП «ОСОБА_2.» він отримавув лише перші місяці-по травень 2006 року .тому у жовтні 2006 року вирішив звільнятись.

При звільненні керівництво за видачу трудової книжки шляхом шантажу витребувало в нього ПО грн..також вимагало поставити підпис у відомості на отримання заробітної плати за червень-жовтень 2006 року,що він не зробив.

Заборгованість по заробітній платі,виходячи з мінімального розміру заробітної плати до 1.07.2006 р.-350 грн.. та з 1.07.2006 р.-375 грн.,становить 1525 грн.(відповідач довідки про заборгованість по зарплаті не видає).

Коли отримав трудову книжку,то виявив,що його начебто прийняли на роботу лише 3.07.2006 року.про що свідчить копія трудової книжки.

У відповідності до ст..24 КЗпроП України трудовий договір вважається укладеним і тоді,коли наказ чи розпорядження власника не були видані,але працівника фактично було допущено до робота.Про факт його роботи у відповідача в січні-червні 2006 року можуть свідчити гр..гр.ОСОБА_4.ОСОБА_3.,можна оглянути журнал огляду водіїв при їх випуску на лінію.

При звільненні йому в порушення ст.,116 КЗпроП України розрахункових коштів не виплачено.

Неправомірними діями відповідача йому заподіяно також моральну шкоду (ст..237-1 КЗпроП України ).поскільки фактом не включення в трудову книжку значного періоду трудової діяльності.невиплатою заробітної плати,незаконною вимогою оплатити своє звільнення відповідач спричинив йому моральні страждання,він ночами не спав і думав як таке може бути в нашій правовій державі.На поновлення душевної рівноваги йому необхідно не тільки грошова компенсація в сумі 3000 грн., а й додаткові зусилля для організації свого нормального життя.

Тому просив суд зобов»язати Приватне підприємство «ОСОБА_2.» внести в його трудову книжку запис про роботу водієм автобуса з 24.01.2006 року по 3.07.2006 року,стягнути з ПП «ОСОБА_2.» на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 1525 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Просив також суд про вказані порушення трудового законодавства повідомити прокуратуру,поскільки в діях посадових осіб ПП „ОСОБА_2." на його думку вбачається склад злочинів,передбачених ст.ст. 172,366 КК України.

В судовому засіданні позивач підтвердив наведене в позовній заяві та свої вимоги.

Відповідач в судове засідання не з"явився,повідомлений належним чином.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню,виходячи з наступного.

Так,свідок ОСОБА_4. в судовому засіданні показав,що працював в ПП „Дідович" водієм,бригадиром,механіком з липня 2005 року по 1.07.2006 року,про що свідчить запис в його трудовій книжці.Позивач ОСОБА_1. працював водієм автобуса у відповідача з 24.01.2006 року .При прийнятті на роботу ОСОБА_1Списав заяву,здав трудову книжку,зарплату отримував за перші місяці роботи.Позивач працював згідно графіка,виробляв встановлені на місяць години.Робили вони по 14-15 годин на день, 15

2

днів * на   місяць.Відповідач   йому   також   заробітну   плату   не   виплатив.Коли   він звільнивсядо ОСОБА_1. ще працював.

Свідок ОСОБА_5. показав в судовому засіданні,що він працював в ПП „ОСОБА_2." з 23.08.2005 року по 29.12.2006 року водієм автобуса.ОСОБА_1. також працював у вказаному ПП водієм автобуса з січня 2006 року.Працював згідно графіка,повний робочий день,зарплату отримував лише до травня 2006 року,після цього заробітну плату не платили.

З трудової книжки позивача видно,що він 13.01.2006 року звільнився з роботи в ВАТ „Макарівське АТП-13240",де працював водієм автобуса. З 3.07.2006 року по 16.10.2006 року працював водієм автобуса в ПП „ОСОБА_2." (а.с.5).

Таке ж вбачається з довідки ПП „ОСОБА_2." від 27.11.2006 року за № 26/11 (а.с.4).

З сукупності наведених доказів вбачається,що позивач працював водієм автобуса в ПП „ОСОБА_2." з 24.01.2006 року по 16.10.2006 року.У відповідності до ст.24 КзпроП України трудовий договір вважається укладеним і тоді,коли наказ чи розпорядження власника не були видані,але працівника фактично було допущено до роботи.

При звільнення позивачу в порушення ст. 116 КзпроП України розрахункові кошти виплачені не були,заборгованість за період з 1.06.2006 року по 16.10.2006 року по заробітній платі становить 1525 грн.

Позивачеві також заподіяно моральну шкоду,поскільки явно неправомірні дії відповідача заподіяли ОСОБА_1 душевні страждання,приниження через порушення його прав та неможливістю забезпечити сім"ю. З урахуванням всіх обставин розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає в сумі 2000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 116,24,233 Кзпро П України,ст.ст.23,1167 ЦК України,суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Зобов"язати Приватне підприємство „ОСОБА_2." внести в трудову книжку ОСОБА_1запис про роботу водієм автобуса з 24.01.2006 року по 2.07.2006 року.

Стягнути з ПП „ОСОБА_2." (код 30574547 р/р 26008300101175 в АКБ „Східно-Європейський",МФО 322658) на користь ОСОБА_1заборгованість по заробітній платі в сумі 1525 грн. та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ПП „ОСОБА_2." до місцевого бюджету судовий збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.