Справа № 2-2741/10

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2010 року Дніпровський районний суд  м. Херсона  в складі:

головуючого судді                                    Решетова В.В.,

при секретарі                                                  Довгої Л.З.,

    розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКІБ «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на той факт, що 6 червня 2007 року між позичальником ОСОБА_1 та кредитором Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 11165393000 від 06.06.2007р.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти в сумі 29702,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 06 червня 2011 року. Відповідно позичальник зобов'язується сплатити 12,7 % річних, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 1.3 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується щомісяця, в термін до з 01 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу складає 475,00 доларів США, днем платежу 25 число кожного календарного місяця.

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 11165393000 від 06/06/2007 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений Договір поруки № 11165393000-П від 06.06.2007 року. У забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі Позичальника за Договором Позичальник передає під заставу, а банк приймає наступне нерухоме майно, а саме - транспортний засіб : БАЗ, модель - 22154, рік випуску - 2007, колір - жовтий. За домовленістю сторін вартість предмету складає 187 500 гривень.

Вважає, що у мови кредитного договору суперечать законодавству, є несправедливим, крім того у банку відсутнє право здійснювати валютну операцію на території України.

Просить суд визнати недійсним кредитний договір № 11165393000 від 06.06.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк»; визнати недійсним договір поруки № 11165393000-П від 06.06.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні по первісному позову вимоги є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню, а вимоги по зустрічному позову задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 6 червня 2007 року між позичальником ОСОБА_1 та кредитором Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 11165393000 від 06.06.2007р.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти в сумі 29702,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 06 червня 2011 року. Відповідно позичальник зобов'язується сплатити 12,7 % річних, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 1.3 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується щомісяця, в термін до з 01 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу складає 475,00 доларів США, днем платежу 25 число кожного календарного місяця.

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 11165393000 від 06/06/2007 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений Договір поруки № 11165393000-П від 06.06.2007 року. У забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі Позичальника за Договором Позичальник передає під заставу, а банк приймає наступне нерухоме майно, а саме - транспортний засіб : БАЗ, модель - 22154, рік випуску - 2007, колір - жовтий. За домовленістю сторін вартість предмету складає 187 500 гривень.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня; іноземна валюта може використовувалися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ч.3 ст.533 вказаного Кодексу використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

На даний час таким законом є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» - на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст.49 вказаного Закону розміщення банком залучених коштів визнано валютною операцією.

Згідне з п.п.1, 2 і 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п.1); генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії,, на весь період дії режиму валютного регулювання (п.2); індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті,  якщо  терміни  і  суми  таких  кредитів  перевищують  встановлені законодавством межі.

Проте на сьогодні чинним законодавством зазначені вище межі не встановлені, а тому вказана норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Крім того, відповідно до п.8,12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року №200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923 - фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Крім того, відповідно до вимог ст. 1 Декрету KM України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій НБУ.

Із змісту ст. 5 Декрету, вбачається, що генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, у тому числі на території України між резидентами незалежно від мети кредиту, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Таким чином, правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Згідно Банківської ліцензії №75 від 24.12.2001р., Дозволу №75-2 від 24.12.2001р. та додатку до нього №75-3 від 28.12.2009р., виданих НБУ, ПАТ «Укрсиббанк» має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено, що укладання спірного кредитного договору відбулось з порушенням норм законодавства, суд вважає, що спірний договір було укладено у відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст договору не суперечить Цивільному кодексу, або іншим актам цивільного законодавства, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1,5 Декрету KM України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю"ст.ст. 47,49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 204,1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд  –

Вирішив

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АКІБ «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. О собою яка його оскаржує та без участі якої було постановлено рішення, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення .

Суддя                                                                       В.В. Решетов