Справа № 2-1190/2010р.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 вересня 2010 року  Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:                                 головуючого                       судді Зеленської В.І.

                                            при секретарі                                Кондратюк Л.О. ,    

                                            з участю позивача                        ОСОБА_1,

                                            представника позивача               ОСОБА_2,

                                            представників відповідача          Мигович І.С., Панової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Славутський склозавод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,  

                                                               в с т а н о в и в.

    ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Закритого акціонерного товариства «Славутський склозавод» про поновлення на роботі на посаді контролера-пакувальника з 23 липня 2010 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі1707 грн 43 коп та 5000 грн моральної шкоди .

    В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали і пояснили, що з 19 липня 2006 року ОСОБА_1 працює у ЗАТ «Славутський склозавод», з 01.02.2007 року – контролером-пакувальником скляного виробництва з погодинною оплатою праці. З квітня 2010 року адміністрація заводу неодноразово пропонувала ОСОБА_1  за власним бажанням перейти на посаду підсобного працівника, але вона не погоджувалась. 23 липня 2010 року адміністрація заводу, в особі головного бухгалтера, письмово попередила ОСОБА_1 про звільнення з роботи в разі відмови від посади підсобного працівника у зв’язку з скороченням посади контролера-пакувальника і того ж дня її ознайомлено з наказом про звільнення з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. Вважають звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним, просять поновити її на роботі з 23 липня 2010 року та стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 23.07.2010 року по 17.09.2010 року в розмірі 1707 грн 43 коп та 5000 грн моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав, що потягло моральні страждання ОСОБА_1 з приводу втрати роботи, щомісячного доходу, необхідності відшукувати засоби для власного існування та утримання малолітньої дочки, так як позивачка є інвалідом ІІІ групи, матір’ю - одиначкою. Просять позов задоволити повністю.

Представники відповідача _ ЗАТ «Славутський склозавод» - Панова Л.І. та Мигович І.С. позов не визнали і пояснили, що 22 квітня 2010 року наказом по підприємству внесено зміни у штатний розпис та скорочено посаду контролера-пакувальника і попереджено ОСОБА_1 про майбутнє переведення на іншу посаду – підсобного працівника з оплатою праці згідно штатного розпису. 23.07.2010 року ОСОБА_1 вдруге попереджено про скорочення посади контролера-пакувальника та запропоновано перейти на посаду підсобного працівника. ОСОБА_1 не погодилась перейти на посаду підсобного працівника, тому 23.07.2010 року був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України.  Вважають звільнення ОСОБА_1 законним, так як позивачка була попереджена про скорочення посади контролера-пакувальника і внесення змін в штатний розпис, не дала згоди на переведення її на посаду підсобного працівника. Після звільнення з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок та їй виплачена одноразова матеріальна допомога при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку. Крім цього представники відповідача дали негативну характеристику ОСОБА_1 як працівнику заводу, просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд знаходить, що позов слід задоволити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 липня 2006 року перебуває в трудових відносинах з ЗАТ «Славутський склозавод», з 01.02.2007 року працює контролером-пакувальником скляного виробництва з погодинною оплатою праці  відповідно до наказу № 14 від 01.02.2007 року (а.с.50).

Наказом № 23 від 23.07.2010 року ОСОБА_1 звільнено з роботи по ст.. 36 п. 6 КЗпП України з 23.07.2010 року (а.с.8).

Відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.

Судом встановлено, що ЗАТ «Славутський склозавод» в іншу місцевість не переведений, а тому підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи не може бути її відмова від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією.

Щодо змін істотних умов праці, то скорочення посади в штатному розписі не є зміною істотних умов праці.

Відповідно до ч. З та ч. 4 ст. 32 КЗпП у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Слід наголосити, що згідно з ч. З ст. 32 КЗпП зміна істотних умов праці допускається у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці за обов'язкової умови продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Зміни в організації виробництва і праці, в розумінні роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 10 Постанови № 9 Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р, — це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і. навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Зміни в організації виробництва і праці при цьому стосуватимуться саме істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму р оботи,   встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розряду найменування посад тощо.

Виходячи з наведеного, трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах.

Відповідно до ст. 21 та ст. 32 КЗпП і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 31 Постанови № 9 Пленуму ВСУ, доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором, вважається переведенням на іншу роботу і допускається тільки за згодою працівника.

Судом встановлено, що в даному разі йдеться саме про пропозицію відповідача нової роботи ОСОБА_1 , а не зміна умов виконання попередньої.

Оскільки адміністрацією ЗАТ «Славутський склозавод» не видавався наказ про зміну істотних умов праці контролера-пакувальника, ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв’язку із скороченням посади контролера-пакувальника та відмовою перейти на посаду підсобного працівника, то припинення трудового договору з позивачкою можливе лише на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Однак, оскільки звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вимагає від адміністрації підприємства вчинення певних дій (попередження за два місяці, пропозиція іншої роботи тощо), то суд не вбачає законних підстав для зміни підстав звільнення позивачки.

Отже, позовні вимоги про поновлення на роботі є законними, підставними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.. 235 ч. 5 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 235 ч. 2  КЗпП України при винесенні рішення про поновлення працівника на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до довідки про заробітну плату, середньомісячна заробітна плата позивачки, виходячи із заробітку за два останні місяці, становить 935 грн 26 коп. Час вимушеного прогулу  ОСОБА_1 становить з 23.07.2010 року по день розгляду справи судом – 17.09.2010 року, розмір середньомісячного заробітку за цей час становить 1707 грн 43 коп за виключенням обов’язкових відрахувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при звільненні виплачено одноразову допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 992 грн 94 коп.

Тому суд знаходить, що відшкодуванню позивачці за час вимушеного прогулу підлягає сума за виключенням одноразової допомоги, виплаченої їй при звільненні (1707,43 – 992 грн 94 коп =714 грн 49 коп), в розмірі 714 грн 49 коп.

Оскільки розмір суми, що підлягає стягненню в користь позивачки за час вимушеного прогулу менша ніж розмір її середньомісячного заробітку на час звільнення, то відповідно до ст.. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення даної суми слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд знаходить доведеним факт порушення трудових прав позивачки з наведених вище підстав.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, що стверджується пенсійним посвідченням ( а.с. 11), матір’ю – одиначкою (а.с.10, 13), інших джерел доходів, крім заробітної плати, не має. Суд вважає обґрунтованими її покази про моральні страждання у зв’язку з неправомірним звільненням з роботи та втратою єдиного джерела доходу; про необхідність додаткових зусиль для організації свого життя. Тому вимоги про відшкодування моральної шкоди слід задоволити, врахувавши при цьому степінь моральних страждань позивачки, ступінь вини відповідача в заподіянні моральної шкоди, вимоги розумності та справедливості.

Судові витрати слід стягнути в користь держави з відповідача в розмірі 59 грн 50 коп судового збору ( 51 грн за вимоги майнового характеру та 8 грн 50 коп за вимоги про стягнення моральної шкоди) і 120 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ судом.

Керуючись ст.ст.  8, 10, 14, 18, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України,  ст.ст. 36 п. 6, 235 КЗпП України, суд

                                                   в и р і ш и в .

Позов задоволити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді контролера – пакувальника скляного виробництва Закритого акціонерного товариства «Славутський склозавод» з 23 липня 2010 року.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Славутський склозавод» в користь ОСОБА_1 714 грн 49 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн моральної шкоди.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Славутський склозавод» в користь держави 59 грн 50 коп судового збору та 120 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ судом.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 714 грн 49 коп підлягає негайному виконанню.

Протягом десяти днів з дня проголошення рішення  сторони можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.  

Суддя