Справа № 2-6181/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Галущенко Ю.А.
при секретарі Данковській С.В.
розглянувши, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що має статус дитини війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено згаданим Законом розмірі, на заяву про проведення перерахунку пенсії відповідач відповів відмовою, позивач просить визнати незаконною відмову відповідача, що призвела до порушення його права на 30 % підвищення пенсії, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, визнати дії відповідача з невиплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком незаконними, зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя нарахувати та виплатити йому щомісячну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» з урахуванням вже сплачених доплат за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час.
В позові позивач зробив заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі в судовому засіданні.
Відповідач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без участі його представників, надавши письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Посилається в запереченнях на те, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь яких порушень з боку відповідачів не було.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив проводити судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши надані письмові докази в сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено, що предметом спору по справі є право позивача на отримання передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року пільг.
Позивач відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, має статус дитини війни та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Запорізької області.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по призначенню, нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії або щомісячне грошове утримання чи соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 зазначеного Закону зупинена на 2006 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», з урахуванням положень ст. 111 цього ж Закону, було зупинено та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є: інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветepaнів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України вiд 09 липня 2007 року рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 piк ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України № 2195-ІV.
Згідно із ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
З огляду на наведені норми стосовно правовідносин, які склалися, суд вважає, що право позивача на отримання за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. поновлено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
З 1 січня 2008 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. п. 1, 2 ст. 41 Розділу П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Право позивача на отримання за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, тому суд дійшов до висновку про обов'язок відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачам за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно державну соціальну підтримку у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Виходячи з викладеного суд знаходить всі підстави для застосування судового захисту права позивача за вказані періоди.
Право позивача на отримання за період з 1 січня 2009 року по 7 вересня 2010 року включно (по день ухвалення рішення суду у цій справі) щомісячного підвищення до пенсії підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період є чинними.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне, пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає за нео6хiдне прийняти у своїх висновках поняття мінімальна пенсія зі віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування iнших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи приписи зазначеної у попередньому абзаці норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом дитини війни на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначати, нараховувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків, виходячи із розміру встановленого у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., та у січні 2009-вересні 2010 року мінімального розміру пенсії за віком.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині непризначення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 7 вересня 2010 року включно.
Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя п ризначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розраховане виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 7 вересня 2010 року включно, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні 2008 року – вересні 2010 року з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 доплат .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів після його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.А.Галущенко