Справа № 22- 8871 -20 10 р. Головуючий у 1 інстанції –
Коробенко С.В.
Доповідач – Лапчевська О.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Лапчевської О.Ф.
Суддів – Корчевного Г.В., Слюсар Т.А.
при секретарі – Падун Р.В.
за участю
представника відповідача – Тугай В.С.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства транспорту та зв»язку України
на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства транспорту та зв»язку України про скасування наказу від 15.09.2009 року № 960 про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року позов задоволено. Скасовано наказ Міністерства транспорту та зв»язку України № 960 від 15.09.2009 року про звільнення ОСОБА_3 з займайної посади та дострокового розірвання укладеного з ним контракту від 04.03.2009 року № 118. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення з моменту звільнення – з 20.10.2009 р. Стягнуто з Міністерства транспорту та зв»язку України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 60 802, 15 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення.
Міністерство транспорту та зв»язку України подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважають, що судом першої інстанції не було враховано, що акт перевірки від 05.08.2009, який став підставою звільнення ОСОБА_3, не скасований. Наказ Мінтрансзв»язку від 23.07.2009 р. № 784 не оскаржений. Заперечення позивача, щодо висновків, викладених в Акті перевірки, висновків її не скасовують. Також не було враховано, що відповідно до п. 13, 18 Контракту № 118 позивачу нараховувалась заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного Підприємством в результаті його господарської діяльності. Просили рішення суду скасувати, та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
ОСОБА_2, що діє в інтересах апелянта, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка.
Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 також в судове засідання не з»явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Керуючись ч. 2 ст. 169 ЦПК України колегія суддів ухвалила слухати справу у відсутності не з»явившихся позивача та його представника.
Відмовлено у задоволені письмового клопотання представника позивача ОСОБА_6 про залучення у справі в якості Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, або в якості Відповідача – Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення, який здійснює виплату заробітної плати, оскільки відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України вказане залучення відбувається у суді першої інстанції до постановлення судового рішення.
Заслухавши доповідь головуючого по справі, пояснення представника апелянта, дослідивши та обговоривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 04.03.2008 року між Державним комітетом телебачення та радіомовлення України \Орган управління майном та ОСОБА_3 було укладено контракт, відповідно до якого між ОСОБА_3, як керівником Концерну та Органом управління майном виникли трудові відносини. Строк дії вказаного контракту з 04 березня 2008 року по 07. травня 2012 року включно. \а.с. 9-16\
Наказом по особовому складу Державного комітету телебачення та радіомовлення України від 04.03.2008 р. № 77-к, у зв»язку з перейменуванням посади, ОСОБА_3 – генеральний директор Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення з 4 березня 2008 року.\а.с.8\
Наказом Міністерства транспорту та зв»язку України від 15.09.2009 року № 960 ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення та достроково розірвано укладений контракт від 04.03.2008 року № 118 відповідно до підпункту «й» пункту 27 вказаного контракту, згідно з пунктом 8 ст. 36 КЗпП України. Підстава – Акт про результати позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення від 05.08.2009 року № 14-1-03\19, службова записка заступника Міністра – голови Державної адміністрації зв»язку від 15.09.2009 р. № 7407\8-01-16. Датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 \а.с. 105\ Фактичне звільнення відбулось 20.10.2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при звільненні позивача допустив зловживання своїми правами, передбаченими ст.. 36, 147, 147-1 КЗпП України, та вчиняв певні дії, направленні на порушення законних прав та інтересів позивача в сфері трудових відносин.
Однак такий висновок суду суперечить вимогам матеріального права та доказам, що містяться в матеріалах справи.
Пункт 8 ст. 36 КЗпП України, на підставі якого було звільнено з роботи позивача, стосується осіб, які працюють за контрактом і при його укладенні обумовили можливість його дострокового розірвання з інших, ніж передбачено чинним законодавством про працю, підстав. Якщо визначені сторонами у конракті підстави збігаються з передбаченими чинним законодавством, припинення трудового договору провадиться саме за останніми, а не за п. 8 ст. 36 КЗпП України.
При укладенні контракту № 118 від 04.03.2008 р. сторонами було передбачено п. 27 умови звільнення керівника з посади, та розірвання контракту з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії. Так п. «й» п. 27 цього контракту була передбачено дострокове розірвання контракту та звільнення керівника у разі недотримання керівником фінансового, бюджетного законодавства та незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог органів Державної контрольно-ревізійної служби та суб»єктів внутрішнього фінансового контролю. \а.с. 15\
Звільняючи позивача ОСОБА_3 з роботи та достроково розірвавши з ним контракт, відповідач без порушень вимог законодавства, застосував п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Відсутні порушення з боку відповідача і вимог ст.. 40 КЗпП України, оскільки днем звільнення ОСОБА_3 є 20.10.2010 р. – перший робочий день після закінчення перебування його на лікарняному.
Доводи щодо порушення діючих норм законодавства під час проведення перевірки Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення, згідно наказу Міністерства транспорту та зв»язку № 784 від 23.07.2009 р., а висновки, викладені в Акті є нормативно та документально не обґрунтованими, не відповідають фактичному стану справ, судом не можуть бути прийняті, оскільки не підтверджені належними доказами, відповідно до вимог ст. 60, ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
Вказані документи є дійсними, не скасовані, а відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України до компетенції судів загальної юрисдикції не відноситься перевірка законності рішень органів виконавчої влади.
Крім того, при вирішенні питання про стягнення заробітної плати, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до Статуту Концерну РРТ, генеральним директором якого був позивач, саме концерн здійснює йому оплату праці, умови, розмір та матеріальне забезпечення визначено відповідно до п.18 Контракту, а не Міністерство транспорту та зв»язку України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази порушення з боку відповідача вимог Контракту та КЗпП України при звільненні та достроковому розірванні контракту з позивачем, є всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В порядку ст. 88 ЦПК України підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь Міністерства транспорту та зв»язку України 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 25 грн. 50 копійок судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Керуючись п. 8 ст. 36 КЗпП України, ст. 88, 301, 305, 309, 311-316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв»язку України задовольнити.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року скасувати, та постановити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства транспорту та зв»язку України про скасування наказу від 15.09.2009 року № 960 про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Міністерства транспорту та зв»язку України 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 25 грн. 50 копійок судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючийпідпис Судді \підпис