У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-8739/10 Головуючий у1-й інстанції Сушко Л.П.
Доповідач – Желепа О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2010 року. Колегія суддів судової п алати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А.,
Панченка М.М.
при секретарі Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М.П.Загороднього про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за липень 2009 року в сумі 7822 грн.97 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто З ПАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загоролнього на користь ОСОБА_4 7822 грн. 97 клп заборгованості по заробітній платі. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу. В якій просив рішення суду в частині відмови йому в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В скарзі вказував на те, що на час проведення розрахунку у відповідача були наявні кошти для виплати йому всіх належних при звільненні сум, а тому висновок суду про відсутність вини відповідача в невиплаті йому заробітної плати за липень місяці є помилковим. Наявність рішення Господарського суду про зобов ?язання банку здійснити переведення грошових коштів до Пенсійного фонду не звільняє відповідача від обов ?язку здійснити розрахунок з працівником в день його звільнення.
В судове засідання 26.08.2010 року позивач та його представник не з ?явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. (розписка а.с. 57).
Представник відповідача доводи скарги не визнав, просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача, з ?ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов ?язаннй в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Крім того, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред ?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство , установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці » від 24.12.1999 року за № 13, при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів суду, що заробітна плата позивачу за липень 2009 року в день його звільнення не була виплачена не з їх вини.
Колегія суддів з таким висновком суду, першої інстанції погоджується , оскільки він повністю відповідає встановленим обставинам справи та підтверджується наявними в справі доказами.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивач працював у відповідача з жовтня 1959 року на посаді прирізника скла.
Наказом № 125 від 28 вересня 2009 року позивач був звільнений з роботи за ст.. 38 КЗпП України, у зв ?язку з виходом на пенсію за віком.
Відповідно до довідки № 17 від 22.02.2010 року з позивачем був проведений розрахунок при звільнені у вересні 2009 року за виключенням виплати заробітної плати за липень 2009 року в сумі 7822 грн. 97 коп.
Судом було встановлено, що відповідач був позбавлений орб ?єктивної можливості виплатити позивачу заробітну плату за липень місяць, тому, що не міг отримати в жодній банківській установі готівкові кошти для виплати заробітної плати всім працівникам за цей місяць, через не виконання Комерційним банком Іпобанк» їх розпорядження про перерахування відрахованих коштів із заробітної плати всіх працівників до Пенсійного фонду України. Вказана обставина встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 04 лютого 2010 року, яким був задоволений позов відповідача в даній справі до Комерційного банку «Іпобанк» про зобов ?язання здійснити перерахунок грошей.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 20 ЗУ «Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування», - установи банків здійснюють видачу коштів для виплати заробітної плати лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахунок коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.
Як було встановлено в судовому засіданні апеляційного суду, заробітна плата всім працівникам відповідача за липень 2009 року виплачена в червні 2010 року, в тому числі і позивачу, після надходження до каси підприємства готівкових коштів в необхідній сумі для погашення цієї заборгованості.
В апеляційному суді також встановлено, що вищезгадане рішення Господарського суду , КБ «Іпобанк» не виконав. Відповідно до листа за №55-012/907-4328 від 23.03.2010 року Національного Банку України банківська ліцензія у Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Іпобанк» відкликана та ініційована процедура ліквідації банку.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позивач не отримав повний розрахунок при звільненні не з вини відповідача, а з вини КБ «Іпобанк», який не здійснив відрахування від заробітної плати працівників до Песійного фонду України, чим позбавив відповідача можливості, отримати готівку для виплати заробітної плати.
Доводи апеляційної скарги позивача проте, що відповідач мав грошові кошти для виплати йому повного розрахунку є недоведеними, та спростовуються вищенаведеними доводами.
Крім того колегією суддів враховується, що заробітну плату за липень 2009 року не отримали всі працівники, а не лише звільнений позивач, з об ?єктивних вищенаведених причин. Підприємство повторно повинно було віднайти кошти для перерахувань страхових внесків, щоб отримати готівку для видачі заробітної плати, а з врахуванням кількості працюючих, вказана сума складає близько 900 000 грн.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані правильно.
Судом першої інстанції при розгляді справи дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими ними доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 відхилити .
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: