справа № 22-6387 головуючий у 1-й інстанції: Клочко І.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Кучерявець О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в інтересах якого діє Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Головне управління юстиції м. Києва, про визнання права власності на 1/2 частину квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.03.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення заявлених вимог. Апелянт вказує, що суд не дав правильної оцінки поданим доказам, неповно з’ясував обставини справи. Не враховано, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_9 в період, коли позивач проживала з ним однією сім’єю і перебувала у фактичних шлюбних стосунках. На придбання квартири були також використані надані їй родичами кошти.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_9 26.05.1995 року (а. с. 11). На момент її придбання ОСОБА_9 з 1987 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, який розірваний 23.12.2004 року (а. с. 180, 199).
Оскільки ОСОБА_9 в період, про який вказує ОСОБА_1, перебував в зареєстрованому шлюбі, то цим спростовуються доводи останньої про наявність у них сімейних відносин.
ОСОБА_9 і ОСОБА_1 були зареєстровані за різними адресами, остання у спірному жилому приміщенні взагалі ніколи не була зареєстрованою.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем проживання з ОСОБА_9 однією сім’єю на час придбання ним квартири та відсутність з цієї підстави для визнання цього майна таким, що придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї або ж подружжям, а, відповідно, неможливістю визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 в порядку, встановленому Законом України «Про власність», КпШС України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Не доведено позивачем і існування між нею та ОСОБА_9 домовленості про придбання спірної квартири у спільну власність.
Жодного письмового доказу на підтвердження цієї обставини не подано.
Отримання у ОСОБА_1 у борг коштів від родичів може лише свідчити про наявність між цими особами боргових зобов’язань і ніяким чином не впливає на визнання позивача покупцем за договором купівлі-продажу квартири або ж вказувати на існування договору про її придбання у спільну власність.
Використання зазначених коштів ОСОБА_9 на придбання квартири з метою створення спільного з ОСОБА_1 права власності на неї не доведене.
За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову, в якому вона просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Посилання апелянта на неправильну оцінку доказів і неповне з’ясування обставин справи підлягають відхиленню, оскільки, як зазначено, позивачем не подано жодного належного доказу на підтвердження існування обставин, на які вона посилалась як на підставу вимог, що були предметом розгляду.
Виходячи з того, що доводи апеляційної скарги не спростовують викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, то колегія суддів не знаходить підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.03.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: