справа № 22-5333                                                                                   головуючий у 1-й інстанції: Кулікова С.В.

                  категорія:                                                                                                                        доповідач: Наумчук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Наумчука М.І.

 суддів: Кадєтової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі Кучерявець О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири. Зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, а квартира НОМЕР_1, що розташована поверхом вище в цьому ж будинку, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 З моменту вселення останньої, його квартира постійно заливалась холодною і гарячою водою, внаслідок чого потребувала ремонту, який він проводив за власні кошти. Однак, після проведення ремонтних робіт, 05.05.2003 року, 27 липня, 04 серпня, 01 листопада, 11 листопада 2004 року, 06.09.2005 року жиле приміщення знову було залите водою. В результаті затоплення були пошкоджені двері, паркетна підлога в кімнатах, стіни, стеля, облицювальна плитка, холодильник. Згідно висновку Київського НДІ судових експертиз вартість відновлювального ремонту складає 22422 грн. 72 коп. При цьому не було враховане пошкодження балконних дверей, зовнішніх стін і вікон балкону, вартість ремонту яких складає 1090 грн., а також пошкодження електропроводки. Добровільно відшкодувати шкоду ОСОБА_4 відмовляється.

Через залиття квартири водою він не міг нормально користуватись нею, таке негативно впливає на його самопочуття і емоційний стан.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь 23512 грн. 72 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 22422 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В процесі розгляду справи до участі в ній в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 76), а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, - її правонаступників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 27).

ОСОБА_1 під час розгляду справи збільшив позовні вимоги, просив стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 130212 грн. 01 коп. і таку ж суму на відшкодування моральної шкоди, а також кошти з ОСОБА_3 в зв’язку із пошкодженням скла на балконі і моральну шкоду (т. 1 а. с. 202, 203, т. 2 а. с. 33-34)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2010 року позов задоволено частково. З ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 стягнуто 45180 грн. 32 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 10 грн. інших витрат, а на користь держави в рівних частинах державне мито в розмірі 460 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати і ухвалити нове про зупинення провадження у справі до прийняття спадщини відповідачами. Апелянт посилається на те, що останні не можуть оформити свої спадкові права, оскільки на квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт. При відсутності правоустановчих документів відсутні підстави вважати їх спадкоємцями, в зв’язку з чим вони не можуть відповідати по боргах спадкодавця. Суд не дав правильної оцінки поданим доказам і неправильно визначив розмір коштів на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири. Балкон, одна із кімнат квартири не затоплювались, а тому їх ремонт не був викликаний потраплянням води у квартиру. Визначений експертом розмір вартості відновлювального ремонту квартири викликає сумнів. Заподіяння позивачу моральної шкоди не доведено.

В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_1, ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення вимог. Останній зазначає, що судом безпідставно не стягнуті кошти в сумі 700 грн., сплачені ним за ремонт холодильника, який вийшов з ладу внаслідок залиття квартири. При визначенні розміру відшкодування за пошкоджені меблі не було враховано знецінення гривні з часу проведення експертизи по визначенню шкоди, встановлена експертом сума коштів на відшкодування шкоди не збільшена на коефіцієнт такого знецінення. Судом не стягнуті кошти необхідні для заміни електропроводки у квартирі. Суб’єктний склад осіб, які мають брати участь в розгляді справи, визначений неправильно. Відповідачі не входять до кола спадкоємців померлої ОСОБА_4 З ОСОБА_3 безпідставно не стягнута на його користь вартість пошкодженого нею скла, яки був засклений балкон.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_1 підтримали подані ними апеляційні скарги з наведених в них підстав, кожен з них заперечував проти задоволення іншої апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, з врахуванням положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 49). 05.05.2003 року, 27 липня, 04 серпня, 01 листопада, 11 листопада 2004 року належна позивачу квартира була затоплена. Наведене підтверджуються долученими до справи актами про залиття, виписками з журналу заявок на ОДС (т. 1 а. с. 7-13, 83-86).

Квартира НОМЕР_1, що розташована поверхом вище в цьому ж будинку, на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.1997 року була придбана в рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 91).

В процесі розгляду справи залиття квартири ОСОБА_1 водою з квартири НОМЕР_1 визнавалось відповідачами, не оспорюються ці обставини і апелянтами (т. 1 а. с. 51-52, т. 2 а. с. 42-43).

Згідно доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_3, вона не погоджується з визначеним судом розміром коштів на відшкодування матеріальної шкоди, обсягом робіт, які необхідно провести у квартирі позивача, зокрема, заперечує, що необхідність ремонту балкону і однієї із жилих кімнат у квартирі викликана затопленнями, які мали місце.

Те, що внаслідок потрапляння води із квартири НОМЕР_1 були пошкоджені всі кімнати у квартирі позивача, а також балкон підтверджується долученими до справи актами (т. 1 а. с. 12, 14). Як вбачається з висновку спеціаліста від 06.10.2005 року, ним проводилось візуально-інструментальне обстеження квартири, в результаті якого встановлені пошкодження конструктивних елементів всіх кімнат квартири і балкону, які характерні для залиття (т. 1 а. с. 17-18).

Тому, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_3 про помилкове стягнення судом коштів, необхідних для проведення відновлювального ремонту у жилій кімнаті площею 15,1 кв. м. та на балконі.

Згідно висновку спеціаліста від 06.10.2005 року, ОСОБА_1 в результаті пошкодження внаслідок залиття належного йому майна, що знаходилось у квартирі, заподіяно збитки в розмірі 1057 грн. 50 коп. (т. 1 а. с. 16), а вартість відновлювального ремонту, який необхідно провести у квартирі, складає 43754 грн. 40 коп. (т. 1 а. с. 182-184), а всього заподіяна шкода в сумі 44811 грн. 90 коп.

Вказівки в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на неправильне встановлення розміру заподіяної шкоди нічим не підтверджені і носять загальний характер. Апелянт не зазначає, в чому конкретно полягає помилковість відомостей і розрахунків, викладених в наведених висновках, та якими доказами вони спростовуються. На будь-які докази з цього приводу вона взагалі не посилається.

Тому, суд першої інстанції при визначенні розміру заподіяної позивачу матеріальної шкоди обґрунтовано виходив із даних і розрахунків, які містяться у зазначених висновках, та правильно поклав їх в основу рішення.

Виходячи з положень ст. ст. 57, 60, 64 ЦПК України при визначенні розміру заподіяної шкоди суд міг використовувати наведені вище висновки як письмові докази.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд мав стягнути кошти на відшкодування шкоди у більшому розмірі, у зв’язку із знеціненням гривні, та збільшити суми збитків на коефіцієнт знецінення, безпідставні.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особі відшкодовуються реальні збитки, тобто втрати, яких вона зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

ОСОБА_1 не подано доказів, які б підтверджували, що вартість ремонтних робіт на час ухвалення оскаржуваного рішення, а також втрати, в зв’язку із пошкодженням його майна, складають інший, ніж вказано у висновках, розмір. Позивач не вказував на те, що ним проведено ремонт у квартирі за власні кошти, що давало б йому право ставити питання про їх відшкодування з врахуванням знецінення внаслідок інфляції за період з часу проведення такого ремонту і до ухвалення рішення.

Підлягають відхиленню доводи ОСОБА_1 про незаконність рішення в частині відмови в задоволенні заявлених ним вимог про стягнення 700 грн., сплачених ним за ремонт холодильника, та коштів, необхідних для заміни електропроводки у квартирі.

Доказів, які б підтверджували, що холодильник вийшов з ладу внаслідок залиття квартири позивача, ним не подано, як не доведено вартість його ремонту та розмір коштів, необхідних для проведення заміни електропроводки у квартирі і обсяг цих робіт.

В долученому до матеріалів справи зверненні ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 36) вказано, що він не буде проводити експертизу та погоджується з неврахуванням витрачених на ремонт холодильника коштів.

З врахуванням положень цивільного процесуального законодавства про те, що обов’язок по доведенню обставин і наданню доказів покладається на особу, яка посилається на такі обставини, то, при відсутності належних доказів і їх неподання позивачем, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення його вимог в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 319, 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати своє майно, він несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок його неналежного використання.

Оскільки квартира АДРЕСА_2 знаходилась у спільній дольовій власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а остання ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (т. 1 а. с. 53), то суд обґрунтовано притягнув до участі в розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_3, як її правонаступника (т. 1 а. с. 76, ).

ОСОБА_3 прийняла спадщину, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про відмову від спадщини не заявляла (ст. 1268 ЦК України, т. 1 а. с. 144).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 192).

З врахуванням того, що на момент її смерті дочка ОСОБА_5 також померла, то за правом представлення право на спадкування перейшло до внуків, а, відповідно, дітей останньої: ОСОБА_3 і ОСОБА_2, як це передбачено ст. 1266 ЦК України.

Ступінь рідства зазначених осіб ніким не оспорюється і підтверджується долученими до справи документами (т. 1 а. с. 146, 147, 150).

ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання заяви в нотаріальну контору, а ОСОБА_3 в зв’язку із тим, що постійно проживала із померлою на час смерті, відповідно до положень ст. ст. 1268, 1269 ЦК України (т. 2 а. с. 16, 17).

Тому, суд обґрунтовано залучив до участі в розгляді справи правонаступників ОСОБА_4, - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 27).

За таких обставин неможливо погодитись з доводами ОСОБА_1 про неправильне визначення судом суб’єктного складу осіб, які мають брати участь в розгляді справи, та відсутність у відповідачів передбачених законом підстав для спадкування.

Також підлягають відхиленню посилання ОСОБА_3 на те, що відповідачі не можуть нести відповідальність за боргами спадкодавця у зв’язку із не оформленням ними спадкових прав і відсутністю у них правоустанвочих документів на спадкове майно.

Як зазначено, відповідачі прийняли спадщину, в зв’язку з чим вона належить їм з часу відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а, відповідно, і обов’язків, які кореспондуються цьому праву (ч. 3 ст. 1296).

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів коштів на відшкодування позивачу матеріальної шкоди в рівних частках, суд не звернув уваги, що, згідно із прийнятою спадщиною, ОСОБА_3 одна має нести відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_5 і в рівних з ОСОБА_2 частках за шкоду, заподіяну ОСОБА_4

Оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 мали нести відповідальність перед позивачем за шкоду в рівних частках, тобто в розмірі по 22405 грн. 95 коп. кожна (44811,90:2), то, з врахуванням викладеного, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 33608 грн. 92 коп., а з ОСОБА_2, - 11202 грн. 98 коп.

Крім цього, судом першої інстанції на відповідачів безпідставно покладено обов’язок по відшкодуванню позивачу заподіяної затопленням квартири з вини спадкодавців моральної шкоди. За правилами ст. 1231 ЦК України обов’язок по відшкодуванню такої шкоди переходить до спадкоємців за умови, коли її було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.

Дані про те, що при житті ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з них судом було присуджено відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відсутні.

Тому, апеляційна скарга ОСОБА_3 в цій частині підлягає задоволенню.

Підлягає задоволенню і апеляційна скарга ОСОБА_6 в частині відмови в задоволенні заявлених ним вимог про стягнення з ОСОБА_3 вартості розбитого нею скла, яким був засклений балкон, та заподіяної цим моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів перевірки по заяві позивача та винесеної по результатах її розгляду постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, 10.08.2005 року ОСОБА_3 розбила п’ять шибок у віконних рамах, встановлених на балконі квартири АДРЕСА_1, загальною вартістю 81 грн.

За таких обставин у суду були підстави для стягнення на користь позивача коштів в такому розмірі. Доказів про заподіяння такими діями ОСОБА_3 шкоди в більшому розмірі ОСОБА_6 не подано.

Колегія суддів вважає, що внаслідок розбиття скла і пошкодженням майна останньому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої необхідно стягнути 500 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів скасовує рішення в частині стягнення на користь позивача з ОСОБА_2 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди і ухвалює нове про відмову в задоволенні вимог в цій частині. В іншій частині оскаржуване рішення змінюється, -  розмір коштів на відшкодування матеріальної шкоди стягується з відповідачів відповідно до здійсненого ними спадкування після заподіювачів шкоди і отриманих часток у спадковому майні, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 стягується також 81 грн. в зв’язку із пошкодженням скла у вікнах на балконі та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої такими діями.

Відповідній зміні, за правилами ст. 88 ЦПК України, підлягає рішення суду і в частині розподілу судових витрат.

За таких обставин апеляційні скарги задовольняються частково.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

    Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2010 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимог в цій частині.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2010 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 коштів з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, з ОСОБА_3 коштів на відшкодування моральної шкоди, вирішення питання про розподіл судових витрат змінити і стягнути на користь ОСОБА_1:

?   з ОСОБА_2 11202 грн. 98 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 92 грн. 11 коп. судових витрат.

?   з ОСОБА_3 33689 грн. 92 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 276 грн. 31 коп. судових витрат.

Стягнути на користь держави судовий збір з ОСОБА_2 в розмірі 112 грн. 03 коп., з ОСОБА_3 в розмірі 345 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

                                             головуючий:

                                                         судді: