АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 22-15143/10 Головуючий у 1 інстанції – Іванченко М.М.
Суддя-доповідач – Желепа О .В.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі:
головуючого Желепи О.В.,
суддів Панченка М.М., Кабанченко О.А.
при секретарі Мившук В.М.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов ?язання здійснити перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
04 .06.2009 ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом, в якому просив зобов ?язати Головне управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок пенсії та виплату заборгованості , починаючи з 2005 року з врахуванням надбавки до пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, як учаснику бойових дій .
Просив також зобов ?язати Київський міський військовий комісаріат надати відповідне подання для здійснення таких перерахувань.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 позов задоволено частково.
Визнано дії Головного Управління Пенсійного фонду України протиправними.
Зобов ?язано Головне Управління Пенсійного фонду України зробити перерахунок та сплатити ОСОБА_2 пенсію як учаснику бойових дій з 01 січня 2005 року по 23 жовтня 2009 року за розміром 150 % мінімальної пенсії за віком.
В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року у частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні даних позовних вимог.
Зокрема, зазначає, що суд не застосував річний строк звернення до суду, також суд не звернув увагу на те, що розмір пенсії позивачу не може визначатись відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов ?язкове державне пенсійне страхування. Крім того до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту 05.10.2005 року були внесені зміни, відповідно до яких з 01 січня 2006 року ч.6. п.27 ст. 13 Закону викладена в такій редакції: «учасникам бойових дій пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 304-1 ЦПК України справу розглянуто без участі сторін та без здійснення фіксування судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є пенсіонером Міністерства оборони України з 1995 року із статусом учасника бойових дій.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року N 3551 -XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( у редакції, що діяла з 1995 р. по 01.01.2006 р.) встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року N 2939-ІУ, який чинності з 1 січня 2006 року, крім пунктів 2 і 5, які набирають чинності, з 1 липня 2006 року, та пункту 4, який набирає чинності з 1 січня 2007 року, постановлено: частину четверту статті 12 викласти в такій редакції: «Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Зміни до зазначеної норми не вносились, та останні не визнані неконституційними.
Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачу, як учаснику бойових дій, виходячи з 150 % мінімальної пенсії за віком, застосував норму Закону, яка не діяла, оскільки з 2006 р. Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»чітко встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. При цьому, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлюється законами про Державний бюджет України на відповідні роки
Крім того, апеляційний суд додатково звертає увагу, що положення вказаних законів не були предметом розгляду конституційного провадження та не визнані неконституційними. Тому суд зобов ?язаний був застосовувати закон в тій редакції , яка діяла на час нарахування позивачу пенсії, так як він був обов ?язковим для виконання, і відповідач не мав права його не застосовувати.
Позовні вимоги позивача за 2005 рік, суд також задовольнив, порушивши норми матеріального права.
Колегія суддів вважає, обґрунтованими доводи апелянта щодо безпідставного незастосування судом при вирішенні спору встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 04 червня 2009 року .
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Посилання позивача на те, що в даному випадку положення ст. 99 КАС України застосуванню не підлягають, оскільки ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вину органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, є помилковим.
Пенсія в розмірі, про який просив позивач, йому нарахована не була, що і призвело до виникнення спору і звернення до суду з адміністративним позовом.
Тому встановлене ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правило не може бути застосоване до правовідносин, що виникли між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, а тому суд зобов ?язаний був застосувати ці норми, та відмовляти в позові за період з січня 2005 по грудень 2005 року у зв ?язку із пропуском строку звернення до суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, як таке що ухвалене з порушенням норм матеріального права має бути скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303,304-1, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов ?язання здійснити перерахунок пенсії, - відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: