справа № 22-15192 головуючий у 1-й інстанції: Андрієнко А.М.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва
на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом в якому зазначала, що відповідач відмовляється проводити їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплату (підвищення) до пенсії, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року. Посилаючись на викладені обставини просила поновити строк на звернення до суду, визнати дії відповідача незаконними і зобов’язати його нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну надбавку з урахуванням індексу інфляції з 01.01.2006 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в частині не нарахування ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30% у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити нарахування надбавки до пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року по теперішній час з урахуванням індексу інфляції за весь період перерахунку.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що розмір щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, право на яку має позивач, визначався на підставі чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», постанов Кабінету Міністрів України, на який покладено забезпечення проведення політики в сфері соціального захисту. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум.
Розглянувши справу в порядку, визначеному ст. 304-1 ЦПК України, та в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була неправомірною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними зміни, які вносились цим законодавчим актом в Закон України «Про соціальний захист дітей війни», і якими особам, що мають статус дитини війни, встановлювався інший розмір надбавки.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, на яку посилається апелянт.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права в цій частині підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань, щодо визначення їх розміру.
Разом з тим суд помилково зобов’язав відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії із урахуванням індексу інфляції.
Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, не передбачена можливість проведення індексації щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , на отримання якої у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі претендує позивач (ч. 6 п. 3 постанови).
Тому, у суду не було підстав для задоволення вимог про покладення на відповідача обов’язку по нарахуванню несплачених сум з урахуванням індексу інфляції.
Допущена судом помилка підлягає виправленню шляхом зміни ухваленої постанови і виключення із її резолютивної частини вказівки на здійснення перерахунку та виплату пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, - «з урахуванням індексу інфляції за весь період перерахунку».
З врахування того, що судове рішення змінюється, апеляційна скарга задовольняється частково.
Апелянт не посилається на необгрунтованість задоволення вимог позивача поза межами встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, тому апеляційний суд, виходячи з наданих йому законом повноважень, не перевіряє законність постанови в цій частині.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2009 року змінити, виключити із її резолютивної частини вказівку на здійснення нарахування надбавки до пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, - «з урахуванням індексу інфляції за весь період перерахунку».
В іншій частині вказану постанову залишити без змін.
Рішення є остаточним, набирає законної сили з моменту його проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
головуючий:
судді: