справа № 22-10728 головуючий у 1-й інстанції: Галась І.А.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати та виплатити 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва
на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2009 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в частині не нарахування ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити нарахування надбавки до пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по теперішній час з урахуванням проведених виплат.
За рахунок коштів державного бюджету позивачу відшкодовано витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. та 300 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що розмір щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, право на яку має позивач, визначався на підставі чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», постанов Кабінету Міністрів України, на який покладено забезпечення проведення політики в сфері соціального захисту. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум.
Розглянувши справу в порядку, визначеному ст. 304-1 ЦПК України, та в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону, в редакції, що діяла в спірний період, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була неправомірною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними зміни, які вносились цим законодавчим актом в Закон України «Про соціальний захист дітей війни», і якими особам, що мають статус дитини війни, встановлювався інший розмір надбавки.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, на яку посилається апелянт.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань, щодо визначення їх розміру.
З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв’язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Апелянт не посилається на задоволення вимог позивача поза межами встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також правомірності відшкодування витрат на правову допомогу, тому апеляційний суд, виходячи з наданих йому законом повноважень, не входить в обговорення питання про законність постанови в цій частині.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
головуючий:
судді: