АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Справа № 22 - 13363/10                                                                                                                                                  Головуючий у 1-й   інстанції – Кривов ?яз А.П.

                                                                                                                                                                                                             Доповідач : Желепа О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010  року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі:                

головуючого                                  Желепи О.В.,

суддів                         Панченка М.М., Кабанченко О.А.

при секретарі                                  Мившук В.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та визнання права на спадщину,  -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулись до суду з позовом, який неодноразово уточнювали і в остаточних вимогах просили суд усунути відповідачку від права на спадкування після померлого ОСОБА_4 та визнати за ними право на спадщину у вигляді 1/3 частин кватири АДРЕСА_5.  Свої вимоги позивачі обгрунтовували тим, що відповідачка ухилялась від надання догляду  та будь-якої допомоги своєму батьку який перебував у безпорадному стані.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 від права на спадкування на обов»язкову частку за законом нерухомого майна у спільній сумісній власності спадкодавця ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1.

Визнано право за ОСОБА_2 на обов»язкову частку у спадщині у розмірі 1/4 частки нерухомого майна за законом в 1/3 частині спільної власності спадкодавця ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2.

Визнано право за ОСОБА_3 на 3/4 частини спадщини за заповітом у 1/3 частині спільної власності спадкодавця ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_3.

Зобов»язано Дванадцяту Київську державну нотаріальну контору вчинити нотаріальні дії та видати свідоцтво на право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку спадкового майна за законом та ОСОБА_3 на 3/4 частки спадкового майна за заповітом у частині 1/3 спільної сумісної власності спадкодавця ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_4.

Не погодившись з таким рішенням , відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та відмовити позивачам в задоволенні їх позовних вимог.

В скарзі посилалась на те, що ті обставини справи які суд вважав встановленими є недоведені, зазначала, що вона не ухилялась від надання допомоги батьку, а навпаки позивачі приховували від неї дійсний стан здоров ?я її батька, щоб вона не претендувала на спадщину. Крім того, оскільки вона проживала в іншому місті, є інвалідом та утримує дитину інваліда вона не могла часто приїздити до Києва та надавати матеріальну підтримку своєму батьку.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції , керувався тим, що відповідачка не піклувалась про батька, не відвідувала його, не надавала допомоги, якої він потребував за станом здоров ?я та неналежне матеріальне забезпечення.

Однак з таким висновком погодитись не можна.

За правилами ч. З ст. 1224 ЦК не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З огляду на зміст зазначеної норми закону суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, таке ухилення характеризується умисною формою вини

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідачка є інвалідом третьої групи загального захворювання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер  батько відповідачки ОСОБА_4, який 08.07.2008 року склав заповіт, відповідно до якого належну йому на праві власності 1/3 частину квартири  АДРЕСА_4 заповів позивачу по справі ОСОБА_3

Після смерті спадкодавця до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись  всі сторони.

Свідоцтво по право на спадщину не було видано, оскільки між спадкоємцями виник спір, щодо права на спадщину.

Як вбачається з рішення суду, висновок суду про ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцю, обґрунтований показами позивачів та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які пояснили суду, що ОСОБА_4 постійно був прикутий до ліжка, але крім позивачів його ніхто не доглядав, та не надавав ніякої допомоги.

Разом з тим суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, що покійний ОСОБА_4 звертався до відповідачки за допомогою, а остання, маючи можливість надавати таку допомогу йому відмовляла. Не було надано суду також доказів, що позивачі звертались до відповідачки з проханнями надати матеріальну допомогу чи забрати батька на догляд за місцем свого проживання.

Суд також не перевірив доводи відповідачки з приводу того, що вона в силу того, що є інвалідом 3 групи та має на утриманні дитину інваліда не мала  можливості надавати  матеріальну допомогу спадкодавцю, а також постійно доглядати за ним.

 На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачі не довели умислу відповідачки в ненаданні матеріальної та будь-якої іншої допомоги, яку останній потребував.

Висновки суду, про наявність правових підстав для усунення відповідача від права успадкувати обов ?язкову долю є недоведеними, а тому рішення суду першої інстанції відповідно до ст.. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про усунення від права на спадкування.

Не можуть бути також задоволені вимоги позивачів про визнання за ними права на спадщину, оскільки відповідачка не оспорює це  право.

В Дванадцятій нотаріальній конторі м. Києва заведена спадкова справа, щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, а тому нотаріус не позбавлений можливості видати всім спадкоємцям, які звернулись за прийняттям спадщини відповідні свідоцтва .

           Керуючись ст.ст. 218, 303, 304,  307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та визнання права на спадщину,  -  відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили, через суд касаційної інстанції.

Головуючий                                                          Судді