Справа № 2а-2635/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого  судді Шликова С.П.

при секретарі Кузьміній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, мотивуючи вимоги наступним.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 3 групи.

Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 отримує пенсію, що складається з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Також йому виплачується щорічна компенсація на оздоровлення.

Згідно з висновком МСЕК №070768 від 01.08.2007 року позивача було визнано інвалідом 3 групи та визнано 50% втрати працездатності.

04 грудня 2009 року позивач звернувся до відповідача ВВД ФСС  від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька з заявою про призначення йому на підставі довідки МСЕК про встановлення ступеня втрати працездатності одноразової допомоги у зв’язку з 50% втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступені втрати працездатності.

В призначені даних виплат відповідачем було відмовлено.

Позивач вважає дії відповідач не правомірними.

Просив суд визнати дії ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька по відмові в призначенні йому одноразової страхової допомоги у зв’язку з 50% втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 50% втрати працездатності.

Зобов’язати ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька призначити йому одноразову страхову допомогу у зв’язку з 50% втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 50% втрати працездатності.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Вказаний закон передбачає, які саме виплати та пільги надаються особам – учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС. Зазначені виплати проводяться органами УПСЗН та органами  Пенсійного Фонду України. Правовий статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань визначається Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Норми Закону №1105-ХІУ не поширюються на осіб, здоров’ю яких заподіяно шкоду у результаті виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.  

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, проаналізувавши надані докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до Конституції України та Основ Законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до ст.. 2  Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осі, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на тримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням  ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на відповідно до цього Закону.

  ОСОБА_1 віднесений до першої категорії  осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01 липня 1996 року.

Донецькою обласною радіологічною МСЕК позивач з 01.08.2007 року по 01.08.2010 року був визначений інвалідом 3 групи з встановленням  ступеню втрати професійної працездатності – 50%.

Як вбачається з даних довідок, Донецька обласна радіологічна МСЕК  прийшла до висновку, що захворювання ОСОБА_1 пов’язані з виконанням ним військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і позивач дані обставини не заперечує.

Таким чином, суд визнає, що захворювання, яке отримав ОСОБА_1 під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не пов’язано з виконанням ним трудових обов’язків, а також фізичним чи психічним впливом небезпечних або шкідливих умов праці на підприємстві.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, соціального захист потерплого населення визначені та закріплені в Закону України від 28 лютого 1991 року №797-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією юного Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав нараховані йому суми державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.. 50, ч.4 ст. 54.

Враховуючи наведене, суд вважає, що конституційні права позивача, що є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону його життя і здоров’я повністю забезпечується реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.  

Таким чином, судом встановлено, що правові підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації та щомісячної компенсації втрати працездатності відсутні.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 251-254, 272, 287-289, 293 КУпАП, ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання  постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя